МОРОЗНА ОСІНЬ
Піски. Основа.
Залізничних снів
Снуються довгі дні. І знов
Секунди. Біле з неба листя
Укрило ліс.
Як сіль, лежить воно
На кучугурах. Віє. Сіє. Гине.
За чорні роги ясенів
І за наїжені кошлаті спини
Сосон сохатих. Сон?
Ні!
Не сон, а сміх, і
не сміх, а осміх
— Сніг!
* * *
…І спить вівсяна осінь,
Останнє осяяне слово
Сонце сказало,
І хлібом несло з дверей і з мажі.
А листопад, поливяна полова,
Паде й паде навалом,
Доки досить
Не скаже
Осінь
