кімната для верби
в домі виросла верба
я ходжу до неї
вночі молитися
щоб забути
старих коханців
за її словами
підвищення вологості
природне
коли в наступному житті
стану омелою
я позбавлю тебе поживних речовин
і дозволю собі
навіть те заборонене
дозволю собі розгалузитися
meiosis
я є спорою
як і багато інших
своїй доньці
дарую кульгаву кінцівку
та вона буде найкрасивішою
поки мене розділять
дозволять мені полетіти
востаннє послужу
ніхто не дізнається
що я росла надто довго
з уламків
коли матиму вісімдесят
то вийду в сад
до якого поки що не входжу
подумаю про стерті хрести
захочу собі розсіяного співчуття
та інших нездійснених мрій
чоловіка ти вибрав мені
за тим, як ріжеш яблуко
схоже на твоє постійне вибач
тебе я вже не виберу
зігнуся в колінах
щоб ми
хоча б раз
були ближчими
прокляття
слово, яке ти скажеш
міститься у свіжому вишневому дереві
не піддається потемнінню чи сонячному світлу
у моєму процесі розщеплення
я свідомо проникаю у простір
між верхньою губою і відхиленим очним зубом
вплітаюся між сивим волоссям
і дозволяю себе
вирвати з кореня
з кожним твоїм відходом стіни в мені м’якшають
Зі словацької переклала
Роксолана Жаркова
Подається за виданням: Габрішова, Патриція. Вдихання кориці : поезія / пер. зі словац.
Р. Жаркової. Львів : СПОЛОМ, 2026. 44 с.
Про авторку:
Поетка і літературна критикиня Патриція Габрішова (Patrícia Gabrišová, 1990) народилася у Тренчині, вивчала словацьку філологію та історію в Університеті Павла Йозефа Шафарика в Кошице. Працює вчителькою у школі, пише рецензії для літературних часописів (Glosolália, Denník N, Magazín o knihách, Knižná revue, Romboid). У червні цього року словацький Літературний фонд відзначив її дебютну збірку «Vdychovanie škorice» (FACE, 2025) Премією Івана Краска. Наприкінці травня опубліковано український переклад цієї книжки.
