Хорватських книжок українською — кілька десятків. Це мало для літератури такого масштабу, але достатньо, щоб скласти власний маршрут читання. Ось повна мапа: від барокового Дубровника до Єрговича й Угрешич.
Скільки хорватських книжок перекладено українською?
Коротка відповідь: окремими книжками українською вийшли твори кількох десятків хорватських авторів — найбільше, мабуть, Міленка Єрговича, а також Дубравка Угрешич, Зоран Ферич, Зоран Жмирич, Мирослав Крлежа та збірна антологія поезії. Систематичної бібліографії перекладів з хорватської досі не укладено (лише наш каталог починає закривати цю прогалину), тому точну цифру не знає ніхто.
Це перше, що варто знати про тему: корпус існує, але він не описаний. Немає ні зведеного каталогу, ні спеціалізованої серії, ні видавництва, яке системно працювало б із хорватським напрямом. Кожна книжка — окремий сюжет, у якому майже завжди фігурують три учасники: конкретний перекладач-ентузіаст, невелике (найчастіше) видавництво і зовнішня фінансова підтримка.
З чого все починалося: Ґундулич, Франко і сербохорватська пастка
Найдавніший український сюжет у хорватській літературі старший за самі переклади. Дубровницький поет бароко Іван Ґундулич у поемі «Осман», написаній під враженням від Хотинської битви 1621 року, змалював козацьке військо як шляхетних лицарів-захисників християнства — з волинськими й київськими полками та Сагайдачним у червоному плащі. Українською ці фрагменти зазвучали лише у ХХІ столітті, у перекладі Дмитра Павличка.
Перший тривкий контакт двох літератур був не перекладним, а академічним. Іван Франко з жовтня 1890 року працював у Відні, де познайомився з хорватським славістом Ватрославом Ягичем — той допомагав із докторською дисертацією, рецензував Франкові статті й друкував їх у журналі «Archiv für Slavische Philologie». Франко цікавився хорватським фольклором і перекладав його. А ось сучасну йому хорватську поезію українською тоді не перекладали — хоча пізніші дослідники виявили разючу паралель: майже одночасно Франко й хорват Сільвіє Страхимир Краньчевич написали поеми «Мойсей», кожен про свій народ.
У радянський час хорватська література існувала для українського читача всередині адміністративної рамки «літератури народів Югославії». Хорватської мови як окремої дисципліни не викладали в жодному радянському виші — отже, не було й механізму підготовки перекладачів-хорватистів. Те, що доходило до читача, доходило через журнал «Всесвіт» (там з’явилися перші українські переклади Мирослава Крлежі) і видавництво «Дніпро», яке 1968 (і 1981) року видало новелістичний цикл Крлежі «Хорватський бог Марс» у перекладі Семена Панька.
Вибір саме Крлежі не був випадковим. Його антивоєнна проза мала прямий український слід: письменник воював на галицьких фронтах Першої світової, присвятив Галичині драму «Galicija» (1922), де в центрі конфлікту — доля галичанки, а в новелах описав хорватських вояків, похованих на Східному фронті. Через сто років ці поховання знайшли в селі Глибівка на Івано-Франківщині й на Буковині.
Перелом 1991 року: як хорватська мова стала окремою
Розпад Югославії змінив не лише політичну, а й філологічну мапу. 1992 року на філологічному факультеті Київського університету вперше на пострадянському просторі запровадили викладання хорватської мови як самостійної — окремо від сербської, попри рекомендації московських колег зберегти назву «сербохорватська». Дзеркально в Загребі: український факультатив, що існував із 1964 року, 1997-го переріс у студію, а 2001-го — у кафедру української мови і літератури.
Саме з цієї інституційної бази виросла головна поетична книжка напряму — «Мала антологія хорватської поезії. Ідея світу» (2008) у перекладі Дмитра Павличка та впорядкуванні Павличка й славіста Євгена Пащенка. Вона вперше представила українському читачеві хорватську поезію в масштабі: від анонімного сонета XV століття (першого сонета в літературах усіх слов’ян) через ренесанс і бароко Далмації до антивоєнної лірики 1990-х. Павличко переклав сюди й збірку «О цій страшній хвилині», укладену в Загребі 1992 року, під час війни.
Сучасна хорватська проза українською: ключові імена
Міленко Єргович — найперекладеніший
Боснійський хорват із Сараєва, який із 1993 року живе в Загребі, — найприсутніший хорватський автор в українському книжковому просторі. Близько десяти книжок, щонайменше три з них у перекладі Катерини Калитко:
| Книжка | Видавництво, рік | Переклад |
|---|---|---|
| Історії про людей і тварин | Темпора, 2013 | Катерина Калитко |
| Рута Танненбаум | Фоліо, 2014 | Наталя Чорпіта |
| Срда співає в сутінках, на Трійцю | Темпора, 2014 | Катерина Калитко |
| Іншалла, Мадонно, іншалла | Видавництво Старого Лева, 2018 | Катерина Калитко |
Калитко описувала останню книжку як майже небезпечну для перекладу: текст насичений турцизмами й орієнталізмами, має специфічну мовну мелодику, і на цей виклик, крім неї, зважився лише білоруський перекладач Сергій Шупа. Сам Єргович казав, що українську літературу ідентифікує для себе передусім через творчість своєї перекладачки — рідкісний випадок симетрії, коли переклад працює в обидва боки.
Дубравка Угрешич — голос екзилю
Письменниця, яка після війни 1990-х виїхала з Хорватії й до смерті в Амстердамі 2023 року залишалася для хорватського мейнстриму незручною постаттю. Українською вийшов її найвідоміший роман — «Музей безумовної капітуляції» (Видавництво 21, 2020) у перекладі Андрія Любки. Роман-колаж про еміграцію, де екзиль стає лінзою для погляду на власну біографію і на країну, якої вже немає.
Історія цього видання показова для всього напряму: книжку підтримали Міністерство культури та медіа Республіки Хорватія і грантова програма перекладів House of Europe. Без зовнішнього фінансування хорватський роман в українському видавничому плані з’являється рідко.
Зоран Ферич — темний гумор і острівні детективи
Один із найконтроверзійніших сучасних хорватських прозаїків. Українською його оповідання увійшли до антології «Хорватська мозаїка» (Фоліо, 2006) — єдиної спроби показати сучасну хорватську прозу набором імен. Над його текстами працювали Зоряна Гук, Олексій Василенко, Наталя Чорпіта, Юрій Винничук, Олена Концевич, Соломія Вівчар — фактично весь наявний пул українських перекладачів із хорватської.
Зоран Жмирич — війна зсередини
Роман «Блокбастер», визнаний одним із п’яти найкращих хорватських романів свого року, вийшов українською у видавництві «Фабула» і був представлений на Книжковому Арсеналі 2018 року. Текст про досвід війни 1990-х, який після 2022-го читається в Україні зовсім інакше, ніж читався тоді.
Хто перекладає з хорватської українською?
Коротка відповідь: Катерина Калитко, Андрій Любка, Наталя Чорпіта, Зоряна Гук, Олена Концевич, Соломія Вівчар, Олексій Василенко. З поезією працював Дмитро Павличко. Це майже вичерпний список — активних перекладачів із хорватської в Україні менше десятка.
Важлива деталь: більшість із них — не «професійні хорватисти» в кар’єрному сенсі, а письменники й філологи, для яких хорватський напрям став особистим вибором. Калитко — поетка, Любка — прозаїк і есеїст, Винничук — письменник. Академічна хорватистика в Києві та Львові існує з 1990-х, але вона досі не конвертувалася в масований перекладацький конвеєр.
Чому хорватських книжок українською доволі мало?
- Мовно-класифікаційна інерція. Пів століття хорватська література приходила до читача не як хорватська, а як югославська, тобто без власного обличчя й без власних перекладачів.
- Російське посередництво. У радянський і ранній пострадянський час південнослов’янські тексти часто входили в український контекст, попередньо ставши фактом московського літературного життя — через російські переклади й російську критику.
- Грантова, а не ринкова модель. Найпомітніші видання трималися на підтримці хорватського Мінкульту, House of Europe, посольств і університетських кафедр, а не на читацькому попиті.
- Асиметрія напрямів. У зворотному напрямі справи кращі: антологію української поезії в перекладах академіка Антіци Менац видала 1998 року «Matica hrvatska» — головна національна культурна установа Хорватії; у Загребі з 2008 року виходить книжкова серія «Ucrainiana Croatica», перекладами для якої займаються студенти україністики.
З чого почати читати: маршрут на п’ять книжок
- «Іншалла, Мадонно, іншалла» Міленка Єрговича — якщо хочеться відчути мову й мелодику регіону.
- «Срда співає в сутінках, на Трійцю» Єрговича — якщо цікавить соціальний зріз пост’югославської нерівності.
- «Музей безумовної капітуляції» Дубравки Угрешич — найточніша книжка про те, як виглядає життя після втрати країни.
- «Блокбастер» Зорана Жмирича — війна зсередини, без героїзації.
- «Мала антологія хорватської поезії» — якщо потрібен історичний зріз від XV століття до 1990-х в одній книжці.
Що ще варто перекласти
Найбільша лакуна — класика. Ренесансна й барокова література Далмації та Дубровника, включно з «Османом» Ґундулича, українською існує лише фрагментарно, хоча саме там знаходяться найдавніші українські сюжети. Не перекладено повністю й романтика Івана Мажуранича, чия поема «Смерть Смаїл-аги Ченгича» писалася майже одночасно з Шевченковим «Сном» і так само проти імперії. Із сучасників українською майже не звучать Дубравка Угрешич-есеїстка, Роберт Перішич, Даша Дрндич.
Часті запитання
Хто найвідоміший хорватський письменник українською?
Міленко Єргович — близько десятка книжок українською. Формально він боснійський хорват, народжений у Сараєві, що для балканського контексту радше правило, ніж виняток.
Чи перекладена Дубравка Угрешич українською?
Так, роман «Музей безумовної капітуляції» (Видавництво 21, 2020, переклад Андрія Любки). Есеїстика Угрешич українською досі не видана окремою книжкою.
Чи є антологія хорватської поезії українською?
Є: «Мала антологія хорватської поезії. Ідея світу» (2008), переклад Дмитра Павличка, упорядкування Дмитра Павличка та Євгена Пащенка. Охоплює період від XV століття до кінця ХХ.
З хорватської перекладають напряму чи через посередницьку мову?
Сучасні книжкові видання перекладають безпосередньо з хорватської. Посередницьке російське перекладання було характерне для радянського й раннього пострадянського періодів.
Де шукати хорватські книжки українською?
У каталогах «Видавництва Старого Лева», «Видавництва 21», «Темпори», «Фабули» і «Фоліо». Частина накладів 2013–2018 років уже розпродана й доступна лише на вторинному ринку або в бібліотеках.
