КАМІНЬ
Кладу камінь до каменя.
І ще один камінь. Через
Пів години кладу ще один
Камінь. Напружений момент:
Скільки мине часу, перш ніж
Додам ще один камінь?
ПРОСТОТА
Отак воно: підняли шлагбаум
і люди проходять.
Шлагбаум опустили
і люди не проходять —
отак воно.
ЛЮСТРА
Зі стелі спустилася люстра
Щоб мені було світліше
І трохи тепліше серед ночі
Від щастя проковтнув лампу
Хай і тим моїм глибоко всередині
Подарую хоч трохи цього світла
У ПЕРУКАРНІ ВИСИТЬ ФОТОГРАФІЯ
У перукарні висить фотографія гарно постриженого чоловіка.
У м’ясному висять фотографії свиней і корів та схеми їхніх туш.
У лікарні висять фотографії трав, хворих і здорових людей.
У магазині через дорогу висять фотографії пивних банок і засобів для миття посуду.
У мерії висить фотографія мера.
У фотоательє висять фотографії молодят.
У крамниці для рибалок висять фотографії великих річкових риб.
У винарні висять фотографії пляшок з вином і винограду.
У книгарні висять фотографії відомих письменників.
У оселі розчарованого чоловіка фотографія дружини більше не висить.
Увечері її зняв, себе повісив.
ПОДЯКА
Учора ввечері їв сливи.
Падав дощ. Гриміло.
Зачинили вікна, і двері.
Нічого було більше робити,
тільки їсти сливи.
Так усе й почалося —
зі сливами.
Спасибі тобі за сливи,
їстиму їх щодня.
СОНЦЕ
Завжди повертаюся за сонцем
І коли темніє, повертаюся за сонцем
Завжди знаю, де сонце
І коли воно пливе тим боком
Веду його в темряві
Показую, де має зійти
ЯК
Так.
МІСЦЕ
Живу без свого місця.
І таке буває. Моє
Місце зараз у трамваї.
Але поки маю місце
У трамваї, то втрачаю
У лікарні. Як в лікарні — втрачаю
Місце у трамваї. А той,
Хто в лікарні, чи та, вже думає
Про своє місце в трамваї,
На яке сяде, як прийде після всього,
А тут я його займаю. Страшенно
Мені незручно. Не знаю
Що сказати. Дивлюся у вікно.
СНИЛОСЯ
Снилося мені що я морква
І то була чиста правда
У снах все чиста правда
І трапився мені заєць
З пов’язкою на голові
Його аж трусило від голоду й болю
І спало мені пожаліти його
Почастувати тим що любить найбільше
А ще наснилося
Що зняв я з зайця пов’язку
А заєць мені й каже
А що каже не знаю
Бо він мене з’їв
НАДІЯ
Стояв я під душем
І думав що в тайзі
Тайга думала що вона слон
А слону всі здерлися на спину
І поніс він нашу надію штопати
Ай! які ж тупі голки з тайги
ГАВКУН
Псу що гавкає на мене
Й на думку не спадає змовкнути
Скочив у візок з супермаркету
Чекає щоб одвіз його додому
– Гавкатиму аж поки не одвезеш –
Повіз я його а він все гавкав
Шукали й шукали його дім
Та жоден не був його
Того пса що безперестанку гавка
Треба швидше вчити говорити
УСЕ ЖИТТЯ
Думав що знаю куди йду
І що все навколо мене чорне
Назавтра все стало навпаки
Думав що все навколо біле
Більше не знав куди іду
Господи усе ж раптом стало біле
Став шукати де ж поділося чорне
Годі з мене цього всього білого
МИРОСЛАВ
Я довго думав
Що продавець фруктів на базарі в Утрині
насправді Мирослав Шутей*
Натомість він
Не думав що він Мирослав Шутей
Хоч і був копія Мирослава Шутея
Може й більше схожий на Шутея ніж сам Шутей
Він думав лише про те
Як продати свіжий задарський інжир
Бо завтра вже не буде
Лише про це й думав
Мирослав Шутей з базару
______________________
* Мирослав Шутей (1936–2005) — видатний хорватський художник-авангардист, автор дизайну сучасних хорватських державного прапора, державного герба та банкнот національної валюти куни.
З хорватської переклав
Володимир Криницький
Про автора:
Мирослав Кирин (Miroslav Kirin) народився 1965 року в місті Сисаку в центральній Хорватії. Учився у Петрині, потім на Філософському факультеті Загребського університету закінчив курс англійської мови та літератури й літературної компаративістики. Поет, прозаїк, перекладач з англійської. Член Хорватського товариства письменників. З-під його пера вийшло вісім поетичних збірок, роман-автофікція «Альбом», книжка фотоесеїв та мальоване оповідання. Лавреат літературних нагород, член програмного комітету літературного фестивалю «Ґоранова весна». Живе в Загребі.
Фото: express.24sata.hr
