Бібліографічні дані
- Автор
- Ґоран Чолакходжич
- Назва
- Брама землі
- Перекладач
- Александра Войташек, Юрій Завадський
- Місто видання перекладу
- Тернопіль
- Видавництво перекладу
- Крок
- Рік публікації перекладу
- 2026
- ISBN
- 978-617-692-979-6
- Автор (мовою оригіналу)
- Goran Čolakhodžić
- Назва (мовою оригіналу)
- Dvorišna vrata Zemlje
- Назва (англійською)
- —
- Мова оригіналу
- Хорватська
- Місто видання оригіналу
- Белград; Загреб
- Видавництво оригіналу
- Raštan izdavaštvo; V.B.Z.
- Рік публікації оригіналу
- 2022
- Бібліографічний запис
- Чолакходжич Ґ. Брама землі / Ґоран Чолакходжич ; пер. з хорват. Александра Войташек, Юрій Завадський. Тернопіль : Крок, 2026. 86 с.
- Статус
- Переклад існує
Додаткова інформація
Ґоран Чолакходжич (1990) — хорватський поет і перекладач. Його перша збірка «Na kraju taj vrt» (2015) була відзначена хорватською премією «Ґоран для молодих поетів» у 2015 році та міжнародною премією «Мости Струги» (Північна Македонія) у 2017 році. 2018 року вийшла його друга поетична книжка — «Pred gradom su kosci». Збірка «Dvorišna vrata Zemlje» (2022), уперше опублікована в Белграді й перевидана 2024 року в Загребі в доповненій редакції, увійшла до короткого списку сербської премії імені Біляни Йованович, а також трьох престижних хорватських премій. Є учасником європейської поетичної платформи Versopolis.
Александра Войташек — балканістка, перекладачка та журналістка з Кракова. Докторка літературознавства, авторка репортажної книжки «Fjaka. Sezon na Chorwację». За переклад поезії Моніки Герцеґ відзначена премією «Європейський поет свободи».
Юрій Завадський — поет, перекладач і видавець з Тернополя. Переклав із польської і видав добрий десяток книжок, серед яких поезія, проза, репортажі та інтерв’ю.
Заходячи
У тебе плечі створені для того, щоб на них поклали руки,
щоб тебе повернули до себе й переконали — кількома словами —
у вдячності, смутку, навіть у любові.
Я знаю ту зачіску, яка не змінюється роками,
бо немає потреби, знаю й ту сукню — колись вона була
якоюсь зелено-блакитною, а тепер зберігає
достатньо зв’язку з моїм дитинством,
щоб її ще можна було бажати. Ти носиш сережку,
про яку я нічого не знаю, бо ніколи не питав, а ти не розповідала. Про
багато чого ти не розповідала, а тепер природніше
дивитися, як ти віддаляєшся в краєвид,
ніж повернути тебе до себе й переконати — кількома словами —
що є в цьому щось гірке, щось панічно дитяче,
що ти не мусиш.