Дубравка Ораїч-Толич (Dubravka Oraić-Tolić) — хорватська письменниця та літературознавиця. Народилася 1 серпня 1943 року у місті Славонському Броді на лівому березі річки Сави. Вивчала філософію і русистику на філософському факультеті Загребського університету (1962–1966) та Віденського університету (1967–1969). Захистила докторську дисертацію. Від 1971 до 1998 року працювала в Інституті літературознавства Загребського університету. У 1997 році отримала звання професора на відділенні слов’янських мов і літератур, а в 2004 році – і на відділенні східнослов’янських мов і літератур філософського факультету Загребського університету. У 2013 році Дубравка Ораїч-Толич отримала премію Хорватської академії наук і мистецтв за найвищі наукові та мистецькі досягнення у Хорватії в галузі літератури – за книжку «Академічне письмо: Стратегія та техніка класичної риторики для сучасних студентів і студенток» («Akademsko pismo: Strategije i tehnike klasične retorike za suvremene studente i studentice»).
Ораїч-Толич опублікувала понад півтора десятка книжок різних жанрів – від поезії до літературознавчої прози й есеїстики. Із поетичного доробку Дубравки Ораїч-Толич найвідомішими є дві поеми: «Крик Америки» («Urlik Amerike», 1981) і «Паліндромний апокаліпсис» («Palindromska apokalipsa», 1993). Друга з цих поем написана порядковими паліндромами. Характерним для поетики Дубравки Ораїч-Толич є тетраптих «Хорватське яйце».