Одна з найвідоміших письменниць Хорватії померла у віці 76 років, два тижні не доживши до дня народження.
Лише недавно вийшла друком її нова книжка «Чому я так і не навчилася куховарити».
Сумну новину повідомив Tportal.hr.
Славенка Дракулич тривалий час жила в Європі, багато публікувалася англійською. Одна з найбільш перекладених хорватських авторок.
У самій Хорватії має неоднозначну репутацію через своє несприйняття націоналістичного спрямування сучасної хорватської політики.
Протягом бурхливих 1990-х років, коли націоналістичні ідеї домінували у публічній сфері, Дракулич залишалася послідовною у своїх переконаннях: попереджала про небезпеку ненависті, війни та колективних ілюзій, за що часто зазнавала нападок та погроз. Особливо складний період настав після медіа-кампанії, в якій її, разом з кількома іншими інтелектуалами, було названо опоненткою держави. Внаслідок цього вона відійшла від внутрішньохорватського дискурсу, переїхала до Швеції, де продовжила міжнародну кар’єру.
Свій досвід екзилю та спостереження за посткомуністичними країнами і Європою загалом перетворила на серію публіцистичних робіт: «Балканський експрес», «Кафе Європа» наближали іноземну аудиторію до складних соціально-політичних реалій і процесів у екс-Югославії.
Її література була глибоко пов’язана з особистим досвідом, але завжди виходила за межі автобіографічних рамок. Роман «Голограми страху», написаний після трансплантації нирки, відкрив теми хвороби, вразливості та спіткання зі смертю у спосіб, незвичний для літературної сцени того часу. Пізніше, у романі «Ніби мене там не було», вона зобразила трагедію воєнного насильства в Боснії і Герцеговині через долю однієї жінки, створивши твір сильної емоційної та загальнолюдської цінності.
Особливе місце в її пізнішій творчості займали історії про жінок, які залишалися в тіні відомих чоловіків. Вона прагнула пролити світло на їхні життя, таланти та особисті жертви, які часто ігнорувалися в історичних розповідях.
