Колискова про кішку
М’якими лапками лисички
Крокує ніч, день відступає.
Серп місяця на небосхилі
Навколо тишу пригортає.
Казкові зорі порозлились
Мереживом яскравим в полі,
І за будинком зачаїлись
Вони тендітні, трохи кволі.
Он там, за пагорбом, тополя.
Там ходить сіра мудра кішка.
Вона муркоче, сни скликає,
Для того, щоб поспали трішки.
Чарівна казка опустилась
На землю блискітками срібла.
Дрімота димкою стелилась –
Липким прозорим сонним пилом.
І засинала сіра кішка,
І спав у гаї соловейко,
І лис руденький десь під ґанком,
І ти спи, милая дитинко!
Колискова дитинчатам
Поміж кущів кицюня ходить.
Під світлом місяця вона
Муркотливі казки заводить,
Щоб спало мирно лисеня.
Щоб склало лапки, хвостик, вушка,
Лягло клубочком янголя,
Відпочивало, сил набралось,
Міцним зростало щоб щодня.
Кицюня ходить між тополі,
Там спить зайча і пташеня.
Дрімоту їм вона наводить,
А он в кущах – спить вовченя.
До річки йде, пісні співає,
Щоб спали жабка й рибеня,
Щоб спав їжак в копиці сіна,
Щоб змійка спала й вуженя.
Походить киця десь у полі –
Й додому хутко поспіша.
А вдома спить її людина,
А також власне кошеня.
Слон і курка
(байка)
Слон і курка, якось було,
Сіли в шахи грать.
Слон заграв двома руками,
Й хоботом міг брать.
Не сподобалось це курці,
Бо у неї дзьоб.
Ним одним переставляти
Безліч було спроб.
Як не візьме, дзьоб роззявить,
Учепитись щоб, –
Очі в дошку вирячає.
Краще б дзьобать боб.
Слон мухлює, поки птаха
Очі дивить геть.
Пішака й ферзя міняє, –
Злості буде вщерть.
Як побачить тая птаха,
Що то робить слон!
Як отрима межи очі
Шахів гегемон!
Полетять фігури з поля
По підлозі геть.
Дзьобом в лоба, в шию, в попу –
Буде йому смерть!
Що хотіла, те й робила
Дика птаха та.
Розтягнула йому вуха,
Потягла хвоста.
Час минув, пройшли образи,
Біля дошки знов.
Тільки курка вже без пір’я –
Ось така любов!
Як сідаєш з кимось грати,
Будь готовим ти:
Вмій достойно програвати,
Друга ти прости.
А якщо мухлюєш знатно,
В лоба получи.
Як на підлість, друже, здатний,
То сиди й мовчи.
дитячого розділу
Текст-Оверко
