На зими нескінчену поему
Упала, розтала веснинка –
Перша тема
На останню білу сторінку.
Іду поважний, похмурий і мрію
Про щось… про поділ земельної ренти.
А навколо грають, пустують дурні весновії
І сміються з мене-інтелігента.
Гей, що солодким духом цигарки
Пахнув на мене старенький робочий.
Наче воно не зима й не Харків,
А степ полином пливе і лоскоче.
І от стою… і думаю так приблизно:
Вірю: зробимо весну на світі.
Щось підходить близько, ніжно:
Товаришу, дозвольте прикурити.
Майк Йогансен
