На жаль, у грудні 2018 року улюбленця дітей і дорослих всього світу, одного з найвідоміших норвезьких письменників Клауса Гаґерупа не стало.
У дитинстві він не думав про те, що стане письменником – хотів бути спортсменом. Це дуже добре видно в його книжках – любов до спорту простежується у багатьох творах. Але, мабуть, іншого шляху доля для Клауса не передбачила: легендарна мама – геніальна норвезька поетеса Інґер Гаґеруп, тато – відомий вчений і автор дитячих книжок, старший брат – письменник, драматург і режисер. Хотів Клаус чи ні, а весь світ знає і пам’ятатиме його як чудового письменника.
Його книжки сповнені доброти, співчуття і тонкого гумору – не сарказму, не їдкого глузування, а саме гумору, м’якого й теплого. Витягти назовні проблеми дитини чи підлітка, усміхнутися і тихим голосом порадити, як з цими бідами впоратися – у цьому весь Гаґеруп.
Він тяжко хворів, але до останнього свого дня працював, писав, узгоджував тексти, дивився ілюстрації, поспішав жити – і зробити якомога більше того, що хотів, але не встигав.
Сімдесят два роки – надто мало для великої людини, зарано ще йти, забагато ще нездійсненого, яке тепер так і залишиться нездійсненним.
Хоча… Чудові дочки Клауса Гільда й Ганна, теж письменниці, тривалий час разом з батьком втілювали його і свої мрії в життя. Дуже віриться, що завдяки їм якась частка його планів ще оживе на папері текстами й малюнками. Ми ще не начиталися Клауса Гаґерупа. Чекаємо. Чекаємо українського видання повісті «Вище за небо». Чекаємо інших нових книжок.
А поки що почитайте те, що вже видано:
Клаус Гаґеруп. Маркус і Діана / Пер. з норв. Галини Кирпи. – Вінниця: Теза, 2006. Це він, тобто Маркус Сімонсен, до смерті страшився висоти й темряви. Це він, тобто Маркус Сімонсен, був певен, що з’явився на світ для того, щоб його вдарила блискавка. Це він, Маркус Сімонсен, боявся павуків, собак і майже всього того, чого можна було на цьому світі боятися. А найдужче – дівчат. Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється. У кого? Читайте.
Клаус – не дуже звичне ім’я для Норвегії, тому я ненавидів його. Мені хотілося, щоб мене звали Гаральд, це ім’я дуже поширене тут. Трьох моїх друзів звали Гаральдами.
© Клаус Гаґеруп
Клаус Гаґеруп. Маркус і дівчата / Пер. з норв. Галини Кирпи. – Вінниця: Теза, 2006. Маркус Сімонсен закохався. У п’ятнадцяте за два місяці. Та найстрашніше, що він не знає, як до дівчат підступитися… Ця книжка – друга в серії про непередбачуваного тринадцятирічного Маркуса – дуже популярна у світі.
Клаус Гаґеруп. Маркус і велика футбольна любов / Пер. з норв. Галини Кирпи. – Вінниця: Теза, 2012. Спортсмен із Маркуса Сімонсена нікудишній. Коли йому доводилось швидко бігати, довго стрибати чи підіймати щось важке, тіло в нього робилося, наче ватяне. Його страшили уроки фізкультури не лише тим, що треба було бігати в шортах і весь час отримувати межи очі м’ячем, а ще й через те, що треба було переодягатися, а однокласник Райдар тоді порівнював свої мязи на руках із Маркусовими. Райдар тягав залізо, і все більше й більше накачував мязи. Маркус анічогісінько не тягав, і складалось враження, що його мязи дедалі меншали. І от тепер Маркус захищає честь своєї команди у тренувальному футбольному матчі.
Я залюбки відвідав би Україну і зустрівся б зі своїми читачами та перекладачем.
© Клаус Гаґеруп
Клаус Гаґеруп. Золота вежа / Пер. з норв. Галини Кирпи. – К.: Грані-Т, 2011. Часом з нашими рідними стається щось таке, чого не мусило статися. Щось болісне і трагічне. І світ ураз змінюється – в ньому стає похмуро, прохолодно, самотньо, розгублено. Таке трапилося з Маріанною після того, як одного дня її старший брат втратив здатність говорити. Щоб раз і назавжди здолати трагічне, потрібно не боятися – поговорити про нього з рідними, прожити його разом і повернути в родину затишок і радість. А все найтепліше, найважливіше, найдорожче – те, що миттєво зникає: голоси, погляди, дотики – може зберегти пам’ять.
Як шкода, що це вже написав Клаус Гаґеруп!
© Галина Кирпа
Клаус Гаґеруп. Маркус і Сіґмунд / Пер. з норв. Галини Кирпи. – Вінниця: Теза, 2012. У житті Маркуса Сімонсена усе полетіло шкереберть. Батька поклали до лікарні з синдромом хронічної втоми, і друг Сіґмунд переїжджає до них додому, щоб подбати про Маркуса. Та коли Маркус втрачає здатність закохуватися, а зазвичай тверезий на розум Сіґмунд несподівано закохується по вуха, то не зрозуміло, про кого з них уже треба дбати. Особливо, коли Сіґмунд впадає в крайнощі, щоб справити враження на свою кохану…
Клаус Гаґеруп, Ганна Гаґеруп. У страху великі очі / Пер. з норв. Галини Кирпи. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009.
Страшні й веселі пригоди чекають їжачка на ім’я Карстен. Поспішімо за ним, поки він не вскочив у чергову халепу.
