Мирослав Кирин • Учора, сьогодні, завтра

СЛУХАЙ

Я — осінній дощ
Неймовірно швидко холону
І якщо мене не обнімеш
Снігом стану

 

УЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА

Учора посварився з окулярами
Бо все велике перетворювали на мале
Сьогодні те мале знов повиростало
Але тепер загубив і окуляри
Завтра напевно їх знайду
І коли ми нарешті помиримося і поцілуємося
Сядемо на килимі й вдаватимемо великих
А малі плескатимуть нам у долоні

 

БОЛЮЧА ТЕМА ПОЕЗІЇ

Вирвана з поетичної книжки сторінка
більше за будь-що каже мені про поезію.
Про що кажуть усі інші сторінки?

 

Ліхтарі

 

СПЛЕСНИ

Сплесни руками
Якщо нічого в них не тримаєш

А якщо тримаєш те страшне нічого
Викинь його — і сплесни

 

У ЧАШЦІ ЧАЮ

Проспав я зиму
У чашці чаю

Сніг падав
Сніг не падав

У мене було літо
У тебе — чашка чаю

 

КОЛИ

Коли стомлюся від людей
Лягаю їм під ноги
І хай топчуть

Коли добре топчуть
Добре мені добре їм
Щасливі будуємо новий світ

 

Осінній листок

 

ЗАБУВ

Забув, хотів писати, хотів написати,
здається, навіть узяв олівця і розгорнув
записник, але потім забув, що маю
робити, просто дивився у порожній записник і, мабуть,
не знаю, розмірковував, що він робить переді
мною, а що я перед ним (нічого), і так дивилися одне на одного
якийсь час, мов дві нетямких істоти, а потім
я раптом зголоднів і з’їв два яблука. Але цього
видалося замало — обгриз і олівець, до самого стрижня!

 

ДОЩ

Досі не можу розібратися з дощем. Тільки вийду, він починається.
Заходжу до хати — припиняється. З собою завжди пру
важку англійську чорну парасольку. Заходжу до друга
в хату, парасольку залишаю на ґанку. Виходжу після доброї
чорної кави й оглядання його бібліотеки. На ґанку
вдаю ніби не бачу своєї парасольки
біля дверей і швидкими кроками, бігом, мчу
додому, тікаючи від дощу. Влітаю до оселі з першими
краплями. Розсуваю завіси і дивлячись на похмуре
небо, тихо посміююся.

 

ПЕРЕЖИВАННЯ

Я так переживав
А потім схилився
І заліз у коробку.

О, привіт! І ти тут?
І я. Ми всі тут.
Нема чого переживати.

 

 

ПОГАНІ НОВИНИ

Погані новини прийшли
Ніхто їх не приймає
Ну і я теж — чого б це з усіх раптом я
Погані новини розгорнуті
Не треба розривати конверт
Вони випереджають свій час
І вкривають собою прийдешнє

 

НЕДІЛЯ

Подумав що сьогодні неділя
Не пішов на роботу
Ніхто на це не скаржився
У неділю не скаржаться
Вулиця була порожня дерева завмерли
Діти ще спали
Вийшов викинути сміття за весь тиждень
Лиш одне не давало спокою що в торбинці
Не було суботньої газети
І торбинка була не моя
З чийого ж дому я щойно вийшов

З хорватської переклав
Володимир Криницький

 

Про автора:

Мирослав Кирин (Miroslav Kirin) народився 1965 року в місті Сисаку в центральній Хорватії. Учився у Петрині, потім на Філософському факультеті Загребського університету закінчив курс англійської мови та літератури й літературної компаративістики. Поет, прозаїк, перекладач з англійської. Член Хорватського товариства письменників. З-під його пера вийшло вісім поетичних збірок, роман-автофікція «Альбом», книжка фотоесеїв та мальоване оповідання. Лавреат літературних нагород, член програмного комітету літературного фестивалю «Ґоранова весна». Живе в Загребі.

Чільне фото: mvinfo.hr
Фотоілюстрації Володимира Криницького

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •