Марія Козир. Дивовижна подорож кролика Едварда

Рецензія на книгу Кейт ДіКамілло «Дивовижна подорож кролика Едварда»

Сьогодні ми маємо в крамницях і на просторах мережі силу силенну книжок. Різноманітного жанру, обсягу та стилю. Особливим шармом для мене наділена дитяча література. Це ніби стрибок у минуле, занурення у світ, де люди ще не вкусили плід з дерева добра і зла. Часто я бачу на теренах дитячої книги твори, які важко віднести лише до жанру для дітей. Такою вважаю і «Дивовижну подорож кролика Едварда». Історія класична – на долю головного героя випадають численні небезпеки і неймовірні пригоди, а зрештою все завершується добре. Присутнє возвеличення сили любові, дружби, добра…

Скажу відверто – ця історія зачаровує, хоча це і не чари «Гаррі Поттера». Та майстерність, з якою автор відкриває нам глибину характерів героїв, причини їх вчинків, їх емоції, почуття, життєві орієнтири – це справжня магія слова. Коли ця книга потрапила до моїх рук, прочитана вона була не одразу. Початок і справді типово дитячий. Але так склалося, що історія була прочитана мною до кінця, залишивши свій слід.

Мотив посилення любові через страждання не новий у літературі, але так поданий я зустріла вперше. Казковий і пригодницький виклад таких глибинних духовних речей, на мою думку, створений не лише для дітей, а і цілком прийнятний для дорослих. Більше того, у творі постають досить багатогранні персонажі, сюжет навіть можна назвати драматичним. На протязі подій на моєму обличчі поставали і посмішка, і обурення, і сльози. Для того, я гадаю, і існує література – чіпляти нас за найпотаємніше і святе. До «Дивовижної подорожі…» не припишеш таку характеристику як «багато галасу з нічого» – тут є чітко окреслений і обґрунтований сенс усього написаного, але висновки за вас автор не робить. Особисто я це дуже ціную – читачу дається розповідь з елементами риторичних запитань, думок героїв, з чого і вибудовується підтекст. Достатньо прогресивний варіант казки для дітлахів, місцями з зовсім недитячими думками і рішеннями.

Загалом книга залишила змішані враження, і справа тут не в плюсах і мінусах твору – тут ти ніби зустрічаєшся сам із собою, ти той самий порцеляновий кролик з будинку на Єгипетській вулиці, котрий день за днем чекає на свою дівчинку після школи, сидячи біля вікна. І ти думаєш,що так буде завжди, але раптом все змінюється. Все як в житті – спочатку не розумієш, чому і навіщо щось відбувається,але воно просто стається, і життя не зупиняється – ми чуємо скрип коліс часу. Лише з його плином гартується наша душа. І якщо Ви б хотіли якось пояснити ці істини своїй малечі, або навіть зрозуміти для початку самому, я раджу Вам відкрити «Дивовижну подорож кролика Едварда».