Мирослав Крлежа: Дурість закохана в себе, і її самозакоханість безмежна

7 липня 1893 року народився видатний хорватський письменник Мирослав Крлежа.

Крлежа мав безпосередні зв’язки з Україною, адже 1915 року рядовим солдатом 25-го хорватського домобранського полку потрапив на галицький фронт Першої світової.

Достеменно невідомо, де саме брав участь у боях Крлежа. Найімовірніше, це було десь біля Надвірної, про яку він кілька разів згадує у своїх творах. Перебуванню на фронті – не тільки його самого, а й десятків тисяч його співвітчизників – присвячені твори “Хорватський бог Марс” (збірка новел), “Галичина” (драма), цикли поезій.

Занотував Крлежа поневіряння хорватів у таборах військовополонених в Катеринославі й київській Дарниці, а також фактично геноцид хорватів з боку сербів, який стався у 1916-1917 роках в Одесі.

Події в Одесі під час формування Сербського добровольчого корпусу стали прообразом подальших напружених відносин у єдиній державі між сербами з одного боку та хорватами, словенцями й македонцями – з другого. Крлежа писав про це: “В Одесі це почалося. У кривавій Одесі, на «Канатному заводі», де масово вбивали, а під час поховання гробареві сказали, що не варто й знати, хто ці люди, бо то хорвати”. Для самого Крлежі югослов’янство закінчилося саме після цих убивств.

Крлежа скептично ставився до всього. Винесена в заголовок цитата наочно демонструє його скептицизм до загалу, а доповнити її можна таким дуже характеристичним висловом: “Укупі з людьми смердить, зате тепло”.

  • 10
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •