Вероніка Петрушка. Астра

Все ілюзія
Все брехня

Беручи до рук книгу Олександра Михеда «Астра» відразу насторожуєшся. Перші сторінки дають знати, що перед тобою психотрилер. Логіка підказує, що це не звичайне розважальне чтиво, а щось серйозне, складне і неординарне.
Інтуїція і досвід мене не зраджують : переді мною дійсно книга, яка намагається розбудити людину від її щоденного сну , заволодіти її увагою та зосередити на складних речах.
Щоб прочитати цю книжку потрібна сміливість. Чи готовий читач по-новому подивитися на ті шедеври Великих мертвих, про які всі знають і про яких усі чули , але яких ніколи не читали, а якщо читали то лише побіжно, не занурюючись у глибину слів, сюжетів, персонажів.
В книзі порушено чимало проблем. Важко сказати, що найбільше непокоїть і хвилює. Якими є життєві цінності і як їх сповідувати у цьому жорстокому світі? Чи є свобода людини, свобода її рішень ? Але найголовніше: чи правдивий цей світ довкола нас чи це все вигадка, обман та ілюзія?
Цитати з робіт Софокла, Арістотеля, Гоббса, де Сото, Макіавелі штовхають нас на роздуми. Автор зробив усе можливе, щоб вивести читача зі споглядального, спокійного та відстороненого стану і змусити засумніватися в тих речах, які є невід’ємною частиною того світу, в якому ми живемо. Наша свідомість штучно створена через брехню, яка пронизує усе наше життя: ілюзія безпеки, любові, володіння власністю, правильності і доцільності держави, влади, вибору, думки… усього. Ми теж ілюзія. Ми – не ми. Лише актори, які грають за наперед написаним сценарієм, чітко слідуючи своїй ролі. Чи здатна людина вийти з цього диму брехні , розірвати оболонку в яку її помістили , щоб вона стала частиною контрольованої системи; чи зуміє особистість , яка зрозуміла увесь фальш того , що з нею діється зректися свого середовища існування, вийти з нього і побачити новий світ?
Відповідь допоможе знайти Віктор Варецький – головний герой твору й таємна організація «Астра», яка намагається зруйнувати цей ілюзорний світ через форматування свідомості найвпливовіших світу цього.
Сюжет простий, але змістовно насичений. Автор вдався до деяких літературних прийомів, які роблять процес прочитання книги особливим. Загострення проблеми, назрівання конфлікту, напруження зростає сторінка за сторінкою. Книга починається доволі тривіально, опис буденного життя незадоволеної та пригніченої життям людини. Зустрічаючи знайомі назви вулиць, каналів , періодичних видань і бачачи ті ж самі людські проблеми, що і в кожного з нас: нестача матеріальних благ, одноманітність життя, відсутність перспектив і невдачі в особистому житті – відчуваємо нашу схожість з головним героєм. А відтак починаємо разом з ним шукати вихід з тієї ситуації, що склалася. Поступово занурюємося у невідомий нам світ – світ нашої свідомості.
Щоб якось полегшити сприйняття твору автор використовує доволі близьку до розмовної мову, час від часу використовуючи нецензурну лексику, сленги, вислови іноземною мовою, що одних читачів може порадувати, а інших – відштовхнути. Взагалі реалізм є провідним інструментом викладу. Без прикрас показано усю нікчемність життя, але разом з тим маємо проблиск надії – надії на спасіння.
***
Спасіння прийде через катарсис. Шлях катарсису важкий, він пов’язаний із стражданнями, потребою пройти до самісінького кінця. Не кожен зможе витримати цього. Хтось божеволіє, хтось закінчує життя самогубством, але хтось перероджується і отримує нове життя. Цей шлях єдина можливість побачити божественне світло.
Тільки катарсис веде до істини.