Вікторія Пономаренко. Що таке бабине літо?

Це такий короткий проміжок теплої, тихої погоди між літом і восени. Відгомін звичайного календарного літа, яке нібито не хоче йти. Але час цей ще більш зачаровує адже являє собою унікальне поєднання яскравого сонця, і помаранчевих фарб.

У місті панує легкий романтичний настрій і,особливо, хочеться читати щось легке і чуттєве. Ймовірно, щоб більш глибоко відчути красу природи в цей зворушливий період. Цим чимось легким і чуттєвим можна впевнено іменувати книгу Марка Лівіна “Бабине літо”. Книга, яка по-дитячому доросла і здатна розчулити навіть 47-річного чоловіка. У ній описується найсолодший період нашого життя – дитинство- час безтурботності, нових відкриттів, емоцій, почуттів, перших роздертих колін і уявних друзів, час коли все здається новим і відвертим.

Коли ми віримо в неймовірний світ ласкавості і ніжності, терпляче чекаємо на “диво”, що ось-ось трапиться. Чекаємо, що батьки, які втратили смак любові, ось-ось відчують один одного по-новому, чекаємо фантастичних пригод кожного ранку. Час, коли ми віримо у все і при цьому створюємо нове – коли, уява, породжена потоком фантазії створює широкий простір для самовизначення. Тоді ми відчуваємо себе і майбутніми письменниками, поетами, художниками, акторами… Дитинство як певна суміш. Суміш щирості, відкритості, чесності, дружби і сімейності.

Що для мене “Бабине літо”? Напевно, це уривок мого дитинства. Такий шматочок тепла і чуттєвості: милі ігри з ляльками у садочку і кумедні забавки з братами і сестрою. Ох, мій “улюблений” город (присадибна ділянка).

Така от відверта розмова з автором, його історія сповнена мудрості і щирості, душевності, простоти і правдивості. Історія, яка не обтяжує, а навпаки надає тобі легкості. Якимось чином і повчає. Змінює твої, начебто, вже дорослі і серйозні бачення на прості але дуже розумні. Ця книга – вихід із будь-яких ситуацій. Вона дійсно прямо аж вся і розпирає від мудрості. З дитячою обкладинкою, але з дорослим змістом.