ПАМ’ЯТЬ
у глибині найглибших глибин
пам’ять лежить
про те, що було,
і чого ніколи не буде
ЧАС
вітер зносить птахів
крутить березове листя
навколо мене
шепоче про час
де часу вже не існує
МОВА
мама не співає йойк*
але вчить нашу мову
мама моєї мами не співає йойк
але говорить нашою мовою
мій тато не співає йойк
він говорить норвезькою
тато мого тата не співає йойк
він співає псалми
я співаю йойк
але не розумію нашої мови
моя дочка співає йойк
і говорить усіма мовами
ДІМ
дім без паркану стоїть
вітер обдряпує морським піском
його стіни
стіни осипаються сіллю
СЛОВО
у книзі, у слові
знаходжу я мову
а той, хто сіє
хто плаче, хто говорить –
лише сніжинка,
що тане на долоні
ЛЕГЕНДА
після грози
небо спокійне
початку не має, не має кінця
і ворон летить
пам’ятаючи,
що він бачив
ЖИТТЯ
збираю життя
що звучить
як ніхто ще мені не співав
витягую з рота слова
замішую їх на слині
стискаю, кручу й кручу обома руками
я, хто ніколи не вила оленячих жил
зшиваю себе зсередини і ззовні
збираю життя, яке словами стає
_____________________________
* Йойк – традиційні пісні саамів. Кожен саам має власний йойк, не менш важливий для ідентичності, ніж ім’я.
©️ Hege Siri, et øyeblikk noen tusen år
©️ Kolon forlag
З норвезької переклав Володимир Криницький
Фото: bharfot.wordpress.com
