Минає дванадцять років, як він залишив цей світ… Два коротких спогади, та в них, думаю, і вага, і масштаб постаті Сергія Плачинди.
• Рятівним ковтком повітря стала для мене «Неопалима купина», коли дійшла моя черга прочитати її, вже вилучену з усіх бібліотек. Вона передавалася по невідомому мені ланцюжку «своїх»: отримала її надвечір, читала вночі, вранці віддала далі…
• Коли 2006 року вийшла книжка «Міфи і легенди Давньої України», я подарувала її дев’ятирічному хлопчику, який читав уже серйозні пізнавальні книги з 5 років. Він її буквально зачитав. Усі тексти знав напам’ять, дослівно розказував їх мені, а з’ясувавши, що я плутаюсь у подіях і героях, сказав по-дорослому, що я повинна вивчити її, бо це наша історія. І виріс той хлопчик мужньою самодостатньою людиною, і «Міфи…», ця дивовижна книга, я впевнена, сприяли цьому.
У той останній його вересень на Землі записала ці рядки:
* * *
Дідо-Всевідо
срібні воли
Вас повели у свої світи
світ же який доглядали тут ви
зник у вересневім огнищі трави
легенди і міфи записані там
зблисками сонця по всім краям
в душі людські розлетілися…
стуманіли поля в далині
прозорими стали срібні воли —
вони увійшли в досконалі світи…
хмурень захмарив небо дощем
росою у травах світиться щем
неопалима купина горить –
в ній кожне життя лише спалаху мить
спалаху довга предовга мить…
08.09.2013
Марія Гончаренко
Сергій Петрович Плачинда (літературний псевдонім Сергій Кожухар) народився 18 червня 1928 року на хуторі Шевченко (Кіровоградщина) в родині селянина. Працював токарем, пізніше став співробітником кіровоградської районної газети й водночас учився у середній школі. З 1948 р. співпрацював із республіканськими газетами й журналами, публікуючи в них свої нариси та оповідання.
У 1953 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету, далі — аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, там залишився працювати науковим співробітником. 1960 року був звільнений «за український націоналізм». Того ж року став членом Спілки письменників України. Працював у редакції «Літературної України», видавництві «Молодь». Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Був засновником і першим головою Української селянської демократичної партії. В останні роки життя працював старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. Досліджував праісторію та найдавнішу міфологію України.
Помер 7 вересня 2013 року.
Фото: osvita.ua
