«Три прориви» Рольфа Якобсена: до дня народження поета

Видатний норвезький поет Рольф Якобсен народився 8 березня 1907 року в Осло (тодішній Християнії). А 20 лютого виповнилося 25 років з дня його смерті.

Під час навчання у гімназії Рольф цікавиться давньою скандинавською літературою, зокрема Еддами, творчістю Сіґб’єрна Обсфеллера, Туре Ер’ясетера. У 1925 році стає редактором загальнонаціонального тижневика «Норвезький гімназист».

В університеті Якобсен вивчав богослов’я, історію, філософію і норвезьку мову, при цьому платив за навчання майже повністю сам. Студентські роки ознаменувалися його діяльністю у соціалістичній організації «Кларте».

Перше надруковане оповідання Якобсена побачило світ 1928 року в «Ілюстрованому сімейному журналі». У вересні 1932 року Рольф Якобсен послав свою першу поетичну збірку «Початок» до видавництва «Ґільдендаль». Вийшла перша книжка 1933 року під назвою «Земля і залізо». Відгуки на неї були здебільшого захоплені, і не тільки в Норвегії, а також у Швеції і Данії. Якобсена навіть назвали «новим голосом нового часу».

Про книжку активно говорили ще й тому, що модерністським був не тільки зміст – видавництво зробило обкладинку зі сріблястого картону з модерним шрифтовим оформленням. 1933 року видання увійшло до десятки переможців конкурсу «Найкрасивіші книжки року» і увійшло в історію норвезької типографіки.

Невдовзі (1935 року) вийшла й друга збірка – «Метушня», яку теж прийняли прихильно.

Рольф Якобсен активно працює в молодіжних соціалістичних організацях, пише публіцистику, співпрацює з газетами. У листопаді 1937 року Якобсен очолює відділення газети «Коннсвіннер арбайдерблад» у Флісі. Він живе, працює і веде партійну роботу в редакційному приміщенні.

Після німецького вторгнення у Норвегію 1940 року несподівано для багатьох Якобсен подає заяву на вступ у партію Квіслінга «Національна єдність». Пізніше Якобсен пояснював свій вчинок складним «вибором між двома зрадами». Він вважав, що і Квіслінг, і уряд порушили Конституцію, а Велику Британію, як і його видатний співвітчизник Кнут Гамсун, недолюблював. Якобсен завжди бачив Британію «найнебезпечнішим ворогом робітничого класу». Рольфу здавалося, що Німеччина має високі шанси на перемогу і гегемонію у Європі, тому на його думку «Національна єдність» дала можливість врятувати те, що ще можна врятувати.

1941 року Якобсен стає редактором «Коннсвіннер арбайдерблад» (з 1943 року називатиметься «Ґломдален») і переїжджає до Коннсвіннера. За його власним твердженням, він зробив це, щоб зберегти газету в роки війни.

Восени 1941 року до нього звернувся молодий лісоруб Ганс Берлі і показав свої вірші. Якобсену вони сподобалися, він надрукував деякі з них в газеті й підтримав молодого поета.

Протягом війни Якобсен все більше схилявся у своїх публікаціях до пропаганди Німеччини й норвезьких нацистів. Не дивно, що 9 травня 1945 року його заарештували за звинуваченням у колабораціонізмі.

Як і Гамсуна, Якобсена визнали винним у співпраці з нацистами, і засудили до трьох з половиною років виправних робіт та обмеження громадянських прав на десять років. Відпрацьовував покарання Рольф кухарем на лісозаготівлі. Звільнили його достроково 18 жовтня 1947 року з випробувальним терміном 3 роки.

Після звільнення декілька років Якобсену жилося дуже сутужно – не міг знайти роботу, фактично сидів на шиї у дружини. Лише в січні 1949 року Рольф нарешті влаштувався помічником продавця у книгарню у Гамарі. Винайняти житло було нереально, тому сам він жив у магазині, а сім’я залишалася у Коннсвіннері, і він лише зрідка приїжджав провідати дружину й дітей.

Ліс антен

На міських дахах розляглися широкі рівнини.
Заповзли тихо вгору, бо на вулицях обмаль місця.
Зараз там розрісся ліс.
Йому слід бути там, де панує тиша.
Дерево за деревом постали дивними гаями.
Їм не надто добре ведеться –
ростуть на дуже жорсткому ґрунті.
Виріс блискучий ліс: гілка на схід,
інша – на захід. І схожі вони на хрести. Ліс
хрестів. А вітер питає:
– Хто лежить
у цих глибоких могилах?

(Пер. з норв. В. Криницького)

У серпні 1951 року Якобсен надсилає рукопис своєї нової збірки до видавництва «Ґільдендаль». «Швидкий поїзд» (так називалася книжка) вийшов уже через три місяці, але критики його майже не помітили.

У листопаді 1954 року виходить друком збірка поезій «Таємне життя», яку сам автор згодом назве своїм другим проривом. Цього разу критики були в захваті. Деякі вірші незабаром потрапили в антології. Вірш «Пейзаж з екскаваторами» назвали першою спробою розкриття «зеленої» теми в норвезькій поезії. Досягнення Якобсена відзначила навіть держава, призначивши йому трирічну стипендію.

Наступна збірка «Літо в траві» виходить 1956 року, а 1958-го Якобсен отримує ювілейну стипендію видавництва «Ґільдендаль» – 10 000 крон.

1960 року видається збірка «Лист до світла», її відзначають премією Асоціації норвезьких критиків, хоча відгуки в пресі були не такі захоплені, як можна було очікувати.

1961 року Норвегія призначає Рольфу Якобсену постійну гарантовану платню, сім’я Якобсена переїхала в будинок на Скаппельсгате, 2.

Завдяки численним преміям Якобсен нарешті має змогу працювати всього по кілька місяців на рік і з дружиною багато подорожує Європою.

Будинок №2 на Скаппельсгате в Гамарі

У 1965 році стався, якщо можна так сказати, третій прорив – збірка «Потім тиша», яка принесла автору літературну премію Товариства ріксмолу, цю книжку помітила й полюбила молодь 1960-х. Нове покоління знаходило у віршах соціальну критику, яка «чіпляла». Цією книжкою серйозно зацікавилися і за кордоном.

У 1968 році Якобсен отримав премію Доблоуга, ще через рік видає збірку «Заголовки».

1972 вийшла нова збірка «Обережно, двері зачиняються», яку багато критиків сприйняли як політичну й похмуро-песимістичну.

У 1974 році Якобсена обрано членом Норвезької Академії мови й літератури.

Збірка «Вправи для дихання», що вийшла 1975 року, знову пронизана критикою цивілізації, а до 70-річного ювілею поета 1977 року видано аж дві збірки: «Порожня веранда» і перероблене видання «Вибраних віршів». А от з виходом збірки «Думай про щось інше» ті, хто захопився віршами Якобсена через політичну складову, розчарувалися: тепер його поезію вважали недостатньо радикальною.

Остання збірка Рольфа Якобсена «Відчинено допізна» вийшла 1985 року. У 1988 році він написав сценарій для фільму про історію Гамара. Фільм вийшов у 1990 році, Якобсен сам читав закадровий текст. Він брав участь у захисті навколишнього середовища, 1989 року став почесним членом Норвезького товариства охорони природи.

Востаннє Рольф Якобсен з’явився на публіці на Б’єрнсоновському фестивалі в серпні 1993 року. Через референдум 1994 року про вступ Норвегії до Євросоюзу його вірш «Інша країна» увійшов до антології «Читанка 1994», яку видала група «Ні ЄС».

Помер Рольф Якобсен 20 лютого 1994 року.