***
Замислився й сиджу
слова котяться, як горошини підлогою
не потребую усмішок приязних
на шпалерних обличчях
облуда діє як наркотик
і тому хитається обрій
але хто слухатиме нарікання невдахи?
А може, здобутися на щирість
хоч із самим собою?
***
“Тут” – це може бути де завгодно
“Тут” – це скрізь:
і над Віслою, і в Лондоні,
і в Бостоні, й у Токіо.
І низько, і високо.
На заході, де сонце гасне
в попелі атлантичних хвиль, і на сході,
де прокидається,
як осяйний яскравий помаранч,
де промінь падає,
і де за поворотом тінь густа чигає.
Наше “Тут” зазирає за “Отут і зараз”.
Разом вони почуваються значно впевненіше.
Отут і зараз не думають про завтра.
Вони цілковито спокійні,
біля них немає місця
непосидючому космополітичному “Тут”.
Вони посуваються вправо від лівих інтересів
і ліворуч від правих ексцесів.
“Тут” і “Отут і зараз” не побачаться
за іншим горизонтом,
бо їхній горизонт
між ними розіп’ятий.
***
татові
Уявлю-но собачий рай. Певно, там
Гектор, Кора і Макся
радісно привітали господаря,
що прийшов у тінисту долину.
Гавкали й лащилися
до його змучених земною мандрівкою ніг,
а він променисто усміхався їм,
сяючи блакитними очима.
Але ж, мабуть, не існує райських лук,
і навряд чи зосталася сила
в лапах собачих, і не скачуть вони,
й не женуть у лісах дичину.
Та я бачу, як поряд із ним
йдуть його вірні собаки.
Бачу чітко й виразно.
Щойно заплющую очі.
Збігнєв Мирославський.
Народився у Вадовіцах. Польський поет, перекладач, викладач права й історії.
Віце-президент Головної Ради Товариства польських авторів. Редактор часопису Aspiracje. Лауреат численних польських і міжнародних літературних премій.
З польської переклав Володимир Криницький
