Спадщина Ольги Мак — грандіозна, та водночас і мало відома українському читачеві. На жаль, у сучасній «вільній» Україні рідко є місце для таких письменників і такої літератури. Зараз у моді трохи інші жанри. Та маємо знайти час і змогу для нового прочитання її творів.
Голодомор завжди був однією з центральних тем у художніх та публіцистичних творах Ольги Мак. У двадцяту річницю страшного злочину часопис «Наше життя» публікує нарис «Земля плаче», де авторка згадує той період, коли з чоловіком жила й вчителювала в Кривому Розі. Головна дійова особа — селянка Тетяна — розповідає про жахливі події, які їй довелося пережити й через які вона з родиною змушена була тікати до міста. А в ті часи така доля була не найгірша для українських селян. Мільйони людей просто померли від голоду, не маючи змоги врятуватися.
Саме про них, про те каміння українського народу, на яке напоролася коса московського терору голодом — одна з найвідоміших книжок Ольги Мак, «Каміння під косою». Вже з самого початку письменниця кидає читача просто вчорну жахіть знелюднілих вулиць тодішньої української столиці. А далі майстерно оповідає історії звичайних людей, змушених жити в незвичайних умовах і боротися з незвичайним ворогом, який не випускає зі своїх пазурів уже кілька століть.
Ольга Мак намагається змальовувати дійсність якомога достовірніше й переконливіше. Їй довелося самій пережити жахіття голоду й війни, вона бачила все це своїми очима, і читач відчуває щирість письменниці, її перейнятість долею людини й нації. Одна з головних героїв повісті «Каміння під косою» Лідія Чернявська постає перед нами як справжня патріотка України, людина з великим серцем та чистим сумлінням. Навряд чи Ольга Мак мала на увазі себе, виписуючи образ Чернявської, але уважний читач відчує, що цей персонаж авторці дуже близький і має багато її власних рис.
Вшановуючи пам’ять безневинних жертв організованих комуністичним кремлівським режимом Голодоморів, пропонуємо вам прочитати уривок з повісті Ольги Мак «Каміння під косою».
