Поетичні відблиски Хорватії

Добриша Цесарич

У СУТІНІ

Спадає сутінь. Перші зорі
І ліхтарі міські мигтять,
Коханець мріє про кохану,
І мріє про вино пияк –

Я тихо йду біля будинків,
Де вікна світять теплим світлом;
І всі нещастя, зло й підозри
Зненацька стануть непомітні.
У сутіні м’якій всміхнуся,
Врочистий в сяйві зір величних,
Відчую глибину усього,
І те життя, що вічно – вічне.

 

Йосип Пупачич

***
І бачу море, що встає до мене
і чую, море добрийранок каже
і море слухає мене, і шепочу я,
о, добрийранок, море, мовлю тихо
і знов ще тихше повторю вітання
а море слуха, слуха і сміється,
мовчить, встає і знов мені сміється,
і бачу море, море золотеє
і бачу море, що встає до мене
і добрийранок, мовлю, море золотеє
і добрийранок, море, мовить море
і обіймає море мені шию
і море, я, і я укупі з морем
на березі сідаємо з ним разом
і сміємося, сміємося морю

 

Зоран Жмирич

***
коли кати
заклякнуть біля замордованих
коли вовки
впадуть біля ягнят
коли нам вітер
на хребті обсушить м’ясо
коли холодний дощ
омиє наші кості
коли між ребрами
трави проб’ються стебла
а між вустами
проросте насіння
коли туман
продиміє крізь очі
і буревій
обвіє наші груди
змія гніздо зів’є
у нас під лобом
і меду з-понад нас
наносять бджоли
чи наші кості хтось зуміє розпізнати
чи нас тоді хтось зможе роз’єднати

 

Мілан Загорац

КОТЯЧА СКОРБОТА

Не знаю, чи ви помітили, але коли якийсь кіт загине на дорозі, якщо немає поблизу людей, до його тіла сходяться коти, мовби на якісь збори, обнюхують, оточують тіло й ніби плачуть, завивають, проводжають-прощаються, а потім розходяться. Таку сцену бачив я кілька разів, найчастіше вночі, на дорозі, коли навколо не було ніде нікого.
Чому ж нам завжди казали, що коти – нерозумні й нечулі тварини? І чому й далі вчать, що тварини не мають душі?

 

Даворка Чрнчец

НАША ЛАВКА

Сьогодні вітер дивний
приніс аромат поцілунків терпких
на лавці в парку
і стало цікаво мені:
чи дім – там, де
язиком землю відчуваю
куштуючи першу полуницю з весни,
де колючки ожини, нишком зібраної,
повертають мене в дитинство
або лавка в парку в маленькому містечку
якій ти обіцяв придумати ім’я
після довгого поцілунку
у теплих обіймах
щоб я ще довго його
у кутиках уст як усмішку носила.

Вітер сьогодні на мить спинився зчудовано.

 

Міро Шкугор

ПТАХ СВОБОДИ

наскочить вранці зима
на осінь
допустивши в місто
на передчасну аудієнцію
кілька сніжинок зі Слєма3

з будинку мене проводжає
стриманий порух санок
не опертих звечора вчора
на стіну у підворітті

поки вітру ніяк не вдається
зачинити ворота сусіднього двору
з якого хіба що будинок
не втік

думка про тебе
досі не дає мені зав’язати
шнурки
які постійно розв’язуються
дорогою до автовокзалу

щойно хтось розсипав
жменю птахів з-під дахів

 

Желимир Периш

ТАБЛЕТКИ ПРОТИ НЕНАВИСТІ

тільки цього, боже, більше нічого
таблеток проти ненависті, двічі по одній після їжі
сиропу проти зверхності
мазі проти заздрості, втирати глибоко-глибоко
щеплення проти зла, в обидві руки, і якомога раніше
більше нічого, боже
можливо,
емоції – лише хімічні процеси, та чи ж ми
хімії не контролюємо, хіба не
все контролюємо
зачаття, смерть, хвороби, епідемії
усе контролюємо, усе охопили
віруси переборюємо, бактерії знищуємо
гормони вгамовуємо, емоціями керуємо
медицина пішла далеко, дуже далеко
майже до краю
іще трішки, ще всього кілька кроків – і буде чудово
чудово, боже, чудово
уяви: таблетки проти ненависті
пластирі проти злоби
уяви: супозиторії проти бога
рай.

 

Младен Блажевич

***
Розсунуті завіси
На вікнах
Роздягальні
Вдяглися вітринами стіни
У рисах обличчя
Слова
Перевдягнені пальцями
Осушені задуми
Знадвору
Вдивляються
Герої німого кіно

З хорватської переклав Володимир Криницький

Фото: www.pixabay.com

  • 16
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    16
    Shares