***
пам’яти Ігоря Маленького –
незбагненного поета України,
поета-мага, поета-містика
плаче моя душа
сьогодні неділя сонце і сніг
яскріє в повітрі лежить на землі
якою тобі вже не ступати
і єдиноріг заорює
за тобою
темні ліси і долини
де ходив непримітно волхвом
де проступали пророцтва й видіння
інших світів
між твоїми словами
і папороть ясно горіла…
плачу я
ми з тобою не стрілись
на дорогах земних
окреслених чітко –
у поетів свої дороги
невидимі
лабіринтом єгипетським скручені
водночас у трьох світах –
на землі під землею над нею…
там кожний з нас буде блукати
аж поки
не стане зерном
не засіється і не зійде
не заколоситься і не наповнить
усі три тисячі покоїв
зерном новітнім –
словами –
ти їх наповнив і вийшов
з лабіринту єгипетського
на дороги космічні…
плаче моя душа
25 лютого 2018 р.
Київ
Ігор Маленький (13.05.1962, Тернопіль – 25.02.2018, Київ) – поет, перекладач з таджицької, фарсі та ін. мов, літературознавець; кандидат філологічних наук. Член НСПУ, АУП. Автор збірок поезій: “Тернове поле” (1987), “Цвіте терен” (1991), “Злива” (1997), “Аратта Веда” (вірші, переклади, 2003), “Велик гріх” (вірші, поезії в прозі, переклади, 2003), “Апологія міфу. Слово про Діву Лебеду” (поезії в прозі, 2006), роману “Дідоніана” (2004).
Фото: “Енциклопедія сучасної України”
Малюнок: Андрій Саєнко
