У Будинку кіно відбувся показ повнометражного ігрового дебюту відомого кінорежисера Володимира Тихого «Мийники автомобілів».
Показ припав на день народження Тихого й приурочений до 25-річчя стрічки, яку знято у 2001-му на Національній кіностудії ім. Довженка (сценарист — Володимир Тихий, продюсер — Дмитро Колесников, оператор — Василь Бородін, художник – Роман Адамович).
Нагадаємо, що фільм «Мийники автомобілів» розповідає про життя та пригоди вуличної бригади київських підлітків, яка заробляє миттям чужих іномарок та ворогує з іншими бригадами, бореться за території для заробку, потрапляє в різні перипетії з дорослими бандитами і врешті розвалюється від внутрішніх суперечок. Міжнародна прем’єра фільму відбулася 8 липня 2001 року на МКФ у Карлових Варах у позаконкурсній секції East of the West.
Володимир Тихий розповів, що робота над стрічкою, ідея якої зародилася у 1999-му, тривала майже півтора року: «То був складний період, для України взагалі, а для кіностудії Довженко — шалено складний. Ми робили кіно так довго, бо просто не було грошей, хоча й отримали грант Президента України. Це були кошти держави, і за них тривала боротьба, тому що тоді державі дуже бракувало грошей».
Грант Президента команда фільму отримала клопотанням тодішнього гендиректора кіностудії ім. Довженка, знаного українського кінорежисера Миколи Мащенка, який все своє творче життя підтримував молодь. А фінансування на виробництво фільму вдалося отримати завдяки тодішній заступниці міністра культури Ганні Чміль, яка у ті складні часи завжди намагалася знайти кошти насамперед для тих кінематографістів, що тільки починали свій шлях у професії.
«Тим не менше, від того часу залишилися досить приємні спогади, бо ми розуміли, що ми це кіно все рівно зробимо, переможемо врешті-решт. Так і сталося», — сказав Володимир Тихий.
Кінорежисер поділився спогадами про свою юність у рідному місті Червонограді Львівської області (з 2024 року — Шептицький). Це індустріальне місто, один з головних центрів гірничої промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну, тож не дивно, що після школи Володимир вступив до гірничого технікуму. Але творчий склад його натури потребував зовсім іншого.
«Дитиною я дуже любив ходити в кіно. Якось, коли вже вчився у технікумі, у нас сталася можливість кудись звалити з пар. Я запропонував піти в кіно, і виявилось, що кіно люблю тільки я один. Для мене це був такий шок: мовляв, це ж круто — піти в кіно, як можна цього не розуміти!..».
Володимир розповів, що в шкільні роки вікном у світ для нього було польське телебачення, сигнал якого ловився у Червонограді: тоді він вперше побачив фільми Параджанова, що демонструвалися із субтитрами, і 10-річним хлопчиком подивився «Останнє танго в Парижі». «Бо у Польщі було більш незалежне телебачення, ніж в срср», — каже він.
Здобувши професійну кіноосвіту, Володимир Тихий прийшов в український кінематограф у найважчі його часи: з початку 1990-х і у перше десятиріччя 2000-х державне фінансування було мізерним, його вистачало (у кращому випадку) на один-два фільми на рік, при цьому не всі вони потрапляли у широкий прокат. «Мийники автомобілів» стали першою стрічкою, яка не тільки розповідала про реалії тогочасної України, а й висвітлювала непрості умови життя підлітків, які балансували на межі криміналу. Знятий через 10 років після проголошення Незалежності, цей художній фільм став справжнім документом перших років нашої новітньої історії.
«Далеко не всі кінематографісти тих часів “вижили” у цій професії. Але ті, кому це вдалося, як от Володимиру, зробили дуже багато, щоб наше кіно встояло та збереглося», — зауважив кінознавець Сергій Тримбач.
Найближчим часом на відвідувачів Будинку кіно чекає ще одна знакова картина Володимира Тихого — «Брама» з Ірмою Вітовською у головній ролі, яка також буде присутня на показі.
