РІДНА МОВА
Калина цвіте, трава росте.
І є у них рідна мова,
рідна, як батько,
як брат,
як мати.
Її вони бережуть,
то їхній скарб.
ТИ ЙДЕШ СОБІ ГАЄМ
Ти йдеш собі гаєм —
птахи тобі співають.
Ти йдеш собі лугом —
трави тебе голублять.
А підеш по асфальту —
спіткнешся і ногу зіб’єш.
КОРАБЛИК І ПТАШКА
Пливе кораблик по морю.
А в небі пташка летить.
— Чи тепла водичка? —
пташка питає. —
Чи можна скупатись, скажи?
— Купайся собі, мила пташко,
лише не пірнай
до жовтого дна,
бо воно холодне,
як зимовий вітер.
ЛІЧИЛКА БАБУСІ ТРАВИ
Раз, два,
трава,
три, чотири,
трава,
п’ять, шість,
трава,
сім, вісім,
трава,
дев’ять, десять,
трава.
От розумна голова!
ВЕСНА
Весна! Метелики літають!
Такі барвисті!
Як сядуть на квіточки —
будуть листочками,
як сядуть на листочки —
будуть квіточками.
СТОЇТЬ У ЛІСІ ХАТКА
Стоїть у лісі хатка,
солом’яний дашок.
Живуть у ній курчатка —
жовтесенький пушок.
Стоїть у лісі хатка —
віконце золоте,
а під отим віконцем
ялинонька росте.
Стоїть у лісі хатка,
ще й білі стіни є,
там курочка рябенька
курчаткам «гам» дає.
СВІТОВА ТАЄМНИЦЯ
У кожного є своя таємниця.
У мене, у тебе, у неї, в нього.
У світу є таємниця.
Вона біля нас, біля кожного з нас.
Але хто її знає?
І не я, і не ти…
ЛІТО
Влітку жовте усе:
і сонечко, і качатко,
і жовте-прежовте курчатко,
жовтий хвостик у киці,
жовта вода у криниці,
літо — це літо,
літо золоте.
ПРО БАБКУ І ЖАБКУ
Сиділа жабка,
летіла бабка.
Тут жабка й схопила бабку.
Питається бабка жабку:
— Чого мене з’їла?
— Бо ти на язик мені
сіла.
БАБУСІ
Бабусю мила, зіронько досвітня,
ти попливла від мене
в білому човні,
зоставивши саму
на острові печалі,
де скрізь пекучі і лихі вогні…
* * *
Її любов мене зігріла
і виплекала.
Мові квіточка з-під снігу,
я росла.
Не завжди на добро я їй
добром відповідала,
не завжди розуміла її біль.
Тепер її листи,
як скарб, читаю.
Знаходжу мудрість,
що раніш не помічала…
КОЛИСКОВА
Спи, малесеньке дитятко,
Сон прийде тобі у хатку
тихо…
Вже заснули гай і ріки,
ти стуляй свої повіки
тихо…
АКРОСТИХ
— Геть ізвідси, — йому кажуть, —
Ох, набрид ти вже мені!
Розклював усе насіння,
Обтрусив весь виноград,
Бач, іще летить до нас…
Чи тобі ще не набридло?
Ич!
Клюється як!
ХОДЯ
Ой, не ходи, Ходю,
на нашу городю,
бо в нас квіти ростуть,
бо в нас грушки цвітуть,
бо в нас грубка пече,
бо в нас річка тече.
Як прийшла та Ходя
у нашу городю,
квіти потоптала,
грушки позривала,
грубку загасила,
річку замутила.
Геть!
СКОРОМОВКИ
* * *
Хитра Мотря
мила мокру моркву.
* * *
Журиться журавочка
за журавликом.
* * *
Мудра Марина
журила Мартина:
— Ти, Мартине, не мартинь,
Мартинові жарти кинь.
А МАртин — через тин
і шугнув аж за млин.
* * *
Гриби, граючись,
прибирали Грибинію.
ЗАГАДКИ
* * *
Стоїть тичка,
зверху печеричка,
свій дім торкне —
зараз спалахне.
(Сірник)
* * *
Як сів —
прикипів,
уставати не схотів.
(Магніт)
* * *
У що без дірки
сік наливається?
(В овоч)
ВЕЛИКА СКОРОМОВКА
Мудрий короп
стер на порох
п’ять великих скоромовок.
Шосту — тер, тер, тер,
усі пальці протер.
Сьому скоромовку
позичив у вовка.
А тоді як всі змішав,
то вийшла така скоромовка,
що і не перескоромовиш,
і не перескоровимовиш.
Оляна Рута. Рожеві птахи. Київ : Веселка, 1993. 32 с.
