До мене приходить Арам
І каже: схоже, пора.
Як, кажу, пора?
В мене немає пера.
Змішані всі слова.
Пара лише одна.
Недобудований храм
Променям і вітрам.
Годі, кажу, Арам.
Ти тут, кажу, а я там.
Тобто, ти — там, а я тут.
Який поміж нас маршрут?
Тисячі років містам.
Країна пече, як шрам.
Досить, кажу, Арам.
Їх пробачати не нам.
Впасти піском у твій туф.
Серце затисне жгут
До дивних твоїх споруд.
До витоптаних пустель.
Там на Горі фотель.
В руці вино і гранат.
Я розіб’ю там сад
З калини, шипшини, мрій.
Малесенький, але мій.
Я знаю, де взяти води.
Вони не дійдуть сюди.
Ми сядемо собі тут,
Поки зростатиме тут.
Поки підводиться храм.
Поки пече цей шрам.
Чуєш, кажу, Арам?
Чую, каже. Не нам.
Спускайся собі назад.
Он яблуневий сад
Увечері вже горить.
Яблука у вогні.
Навчися прийняти ні.
Навчися прийняти так.
Яблук печений смак.
П’янкий солодкий цвіт.
Розірваний білий світ.
До мене приходить Арам
І каже: схоже, пора.
Дійсно, кажу, пора.
Та я тепер не одна.
