СЬОГОДНІ
Сьогодні піде дощ.
Сьогодні в когось хтось помре
і хтось у когось народиться.
Перегоратимуть лампочки
і хтось буде лаятися через це,
а хтось і через меншу неприємність.
Буде сказано трохи ніжних слів,
а багато чого буде промовчано.
Хтось присягатиметься, хтось пообіцяє —
сьогодні вже від ранку буде краще
і той самий чоловік стане іншим.
Плануватимуть завтрашнє сьогодні,
в якому втілиться жаль
за тим сьогодні, котре стане вчора.
Сьогодні пахнутиме сніданок
і любов, і усміх, сховані в каструльці.
Сьогодні — кожен день, відколи дні існують.
Сьогодні назавжди залишиться копією
того вчорашнього сьогодні.
НЕ КОХАЙ МЕНЕ
Не кохай мене, не треба
Жодне кохання не звернуло гір
А ніч і далі пахне кав’ярнею
Убивці не складуть своєї зброї
Весна впаде з неба й проросте з землі
Ріка так і залишиться рікою
Для якихось інших молодят
Мости назвуться іншими йменами
Ми будем жити й суворо кохати
І ніщо на світі не змінить
того, наскільки ми самотні
ВІДПОВІДЬ
Якось ти питала, чому я стверджую,
що коли пишу про кохання,
насправді пишу про смерть.
Хтось кудись комусь
у руках несе квіти
і посипає вечері прах цукром.
І не помічають дурненькі
як смерть
до них підкрадається котом.
Моя проблема з тобою
у тому, що біля тебе
і я почуваюся безсмертним.
Кохання перетворює людину
на необережного дурня.
Ось чому кохання — те саме, що смерть.
© Марко Томаш / Marko Tomaš
З хорватської переклав
Володимир Криницький
