Вам здається, що написати оповідання на одну сторінку легше, ніж роман сторінок на п’ятсот? А ви спробуйте.
Коли ми оголосили конкурс екстремально короткої прози, українські літератори сприйняли цю ідею дуже скептично. Можливо, комусь це здалося негідним його великого літературного таланту, хтось просто не хотів гаяти час, для декого завдання вкласти в сторінку тексту закінчений сюжет виявилося заскладним. Та все ж таки майже дві сотні сміливців вирішили випробувати себе в цьому конкурсі – і всім учасникам ми надзвичайно вдячні.
Не було легко й нам, редколегії, вибирати оповідання, що заслуговують на публікацію. Багато було відверто слабких, практично графоманських. Багато довелося відкинути (значно більше, на жаль, ніж можна було прийняти). Але приємно констатувати, що нам вдалося знайти досить непогані твори, достойні публікації.
Чесно кажучи, я не зміг встановити, чи існує в Україні подібна антологія мініатюрного оповідання – цілком можливо, це перше таке видання. Думка ж провести цей конкурс виникла з огляду на велику популярність надкороткого оповідання за кордоном, особливо у Центральній і Південній Європі. Скажімо, сербське видавництво «Алма» (Белград) уже понад 15 років проводить два чи й три таких конкурси щороку, і за підсумками кожного видає книжку на 300-400 оповідань. Чому б і нам не спробувати популяризувати таку прозову форму?
Що у нас вийшло – хай скажуть читачі. А переможців конкурсу вітаємо і запрошуємо творити далі.
