до сховища
рушаємо ніби за місто але так по-справжньому роздивляємося
за сховищем перевіряємо з якої відстані нас не побачать
як глибоко окопуватися щоб ніхто не знайшов навіть наших тіл
це важливо особливо коли спимо одне з нас мусить пильнувати
не обманюймо себе то є просто війна вночі чекаємо
причаєні вгорі аж погаснуть всі кляті зорі
обоє застиглі бо в повітрі чується тіло бо літо
бо тепло тіла таке ж як повітря
однак під ранок білки десантуються на дах з легкістю
лазять разом калатають сухо черепами шишок погризені знанням
що не хочемо вийти ідеально відчули що вже після нас
якби знали що сьогодні ми зовсім не мали наміру виходити
нічний вихід
місяць вже годину підпалює смолистий кордон лісу ти спускаєшся
в темноті випереджують тебе в холодній в’язці світла по обидві
сторони очі малих звірят виблискують відступають неохоче
влаштовуються там де замикаєш плечима чорне півколо мороку
ідеш поспішно бо в лісі нема для тебе місця як у сні
в якому гонять тебе нещастя і майже вдається тобі втекти
якби не той час то була би справжня погоня в живій клітці
присмерку вузенький промінь зелені штучний на завмерлому лісі
граніт
пам’яті е. б.
дівчино ясна вперта як граніт вперта як камінь будь
воля твоя що ведмідь танцює в ягодах як у казці
дівчино ясна і наповнена як малий високий польовий шпат кварц і слюда
мусила вернутися по щось більше як дитя питати в розбійниці
про гори з утомленими обличчями шукати красивих зображень
так могло би лишитися польовий шпат кварц і слюда але сталося інакше
в долині холодної води сині хмари як сліди ягід на скелі
дівчина занурюється в став заплющую очі і зникає
Переклад з польської, слово про авторку
Роксолани Жаркової
Про авторку:
Агата Людвіковська — поетка, редакторка, літературознавиця й альпіністка. Авторка трьох поетичних збірок: «Вдавати», «Сезон у собі», «Граніт». Живе у Варшаві.
У збірці «Граніт» (2021) авторка пропонує своєрідний інтелектуальний «підйом», сходження на вершину. Адже, за словами Мартіна Орліньського, «читач, супроводжуючи героїню, яка здобуває все нові скелясті схили, сам мусить балансувати між сенсами й робити між віршами гострі траверси». Справді, ці тексти дуже рухомі й рухливі, повні несподіваних інтуїтивних розгалужень, символічних сховків, логічних перехресть. Ці тексти живуть своїми життями серед природної гармонії лісових стежок.
