* * *
Заходив до трамваю
з острахом —
не побачити б
вродливу молоду жінку.
Але сталося навіть дещо гірше –
побачив вродливого молодого чоловіка.
Кажу: “Дещо гірше” –
бо не бути
гірше, ніж не мати.
* * *
Не буду шукати гарнішу за тебе,
бігати від однієї до іншої,
бо кохати жінку —
це те, що судилося, як
колір волосся
хвороба
або часи, в які живемо.
(Їржині)
* * *
У землі постійно знаходять
закопані гроші.
Під порогами, в лісах, у замках.
Колись їх закопали,
і вже по них не повернулися.
Помудрішали?
Померли.
Вчора бачив у музеї такі собі гроші.
Не скарб якийсь – просто такі собі гроші.
Боргові розписки з часів,
коли ще не було векселів.
І всі їх оскаржила смерть.
* * *
Коли читаю Гінзберга,
думаю не про Америку,
а про те,
які ми коректні, розумні, чисті,
як нас переробили на нас,
про те, що кожне життя
має свої зараз і тут
і те
що в двадцять нас захоплювало
у тридцять вже не має сенсу,
і навіть невиконане
перетворилося
на тоді й там…
Коли читаю Гінзберга,
думаю не про Америку,
а про те,
як за ніщо
знищили покоління,
котрі навіть війна пожаліла,
(і та!)
…думаю про бруківку,
обпльовану справа й зліва,
про цей парад
парфумованих пав,
штучних, як гірське сонце.
(1960)
З чеської переклав
Володимир Криницький
