Зоран Жмирич • Готель «Вартбург» (уривок)

Автор бестселерів «Блокбастер» і «Пацієнт з 19-ї палати» Зоран Жмирич пише новий роман «Готель “Вартбург”».

Хочемо підтримати добру традицію публікації українського перекладу фрагментів нової книжки ще до виходу самої книжки (як це було і з «Блокбастером», і з «Пацієнтом…». З ласкавого дозволу автора оприлюднюємо один з розділів роману.

= = = = = = = = = =

Східна Німеччина

Намацую ручку під сидінням, тягну її вбік і відсуваю сидіння назад. Простягаю ноги, зручно вмощуюся і лічу дерева, що ростуть вздовж дороги. Старий крутить кермо, петляючи звивистою дорогою над Бакаром[1]. Відчиняє вікно, припалює сигарету й поглядає на мене.

– Та й виріс ти, – каже радше сам собі.

На рівнині натискає газ до краю. Двигун реве, ніби під капотом хтось заживо білує якусь худобину. Вітер свистить у салоні, гойдає давно висхлий освіжувач повітря на дзеркалі, ніби намагається його зняти. Старий крутить ручку й зачиняє вікно. Обганяє авто з тітоградською реєстрацію.

– Ти ба, чорногорець! – дивується. – Звідки він тут?

Збиває попіл з сигарети під сидіння.

– Знаєш, що Ісус казав чорногорцям?

Не чекаючи, поки я щось відповім, випускає дим і закінчує анекдот:

– Не чіпайте нічого, поки я не повернуся.

Сміється собі у вуса, вмикає сигнал повороту й обганяє «спачека[2]» з пульськими номерами. Дерева вздовж дороги зливаються в одну різнобарвну завісу.

– Глянь на істріяна! Повзе як черв’як! – старий випускає дим і повертається на свою смугу.

За кількасот метрів до наступного повороту знову відчиняє вікно, викидає сигарету й раптом ошелешено втуплюється у дзеркало заднього огляду. Озираюся і бачу великий білий «мерседес», який обганяє усіх підряд. Пролітає мимо нас, мов поїзд, і зникає за поворотом.

– Ого! – вигукує старий. – Німеччина!

Натискає на газ. Вписуємося у поворот, за яким нас зустрічає ціла колона машин. Старий роззирається.

– Погнав шваб, – коментує.

Припалює другу сигарету й веде далі:

– От уміють же шваби робити. Бо голова. І дисципліна. Того мало й не захопили весь світ.

Люто плює крізь вікно й каже:

– Повезу тебе на Козару[3], побачиш пам’ятник. Там на пам’ятнику – імена трьох моїх родичів.

Голос стає глухіший, видно, що на очі навертаються сльози.

– Оточили їх там, не мали куди відступати. Трохи старші за тебе.

Прокашлявся, плюнув.

– Але все-таки молодці фріци… Бенц, Отто, Дізель. Беккенбауер, Румменіґґе, Ґерд Мюллер. «Мерседес», «порше», «БМВ». І «фолькс». Половина моїх колег на «фольксах» їздить. То Гітлерове творіння. Не їздив би на німецькій машині, хоч і безплатно давали б.

Старий на мить змовкає, і я вставляю своїх п’ять:

– «Вартбург» – німецька машина.

Старий вмикає радіо, шукає станцію з музикою, пропускає новини, зрештою зупиняється на прогнозі погоди. Накручує гучність на всю, слухає. Помалу їдемо в бік Рієки. Дерева за вікном вже не так миготять, тож я знову беруся їх лічити. Жіночий прокурений голос розповідає про температуру моря і повітря, додає показники тиску й вологості, згадує і про швидкість вітру. За кілька хвилин старий вимикає радіо, схиляється до мене й каже:

– Це Східна Німеччина.

———-

[1] Бакар — місто в Хорватії на березі Бакарської затоки на схід від Рієки.
[2] «Спачек» — жаргонна назва автомобіля «Citroën 2CV» у Югославії.
[3] Козара — гірський масив у Боснії і Герцеговині, місце битви югославських партизанів проти німецьких військ (1942), де встановлено пам’ятник загиблим у Другій світовій війні.

З хорватської переклав Володимир Криницький

Про автора:

Зоран Жмирич – прозаїк, поет, член Хорватського товариства письменників, засновник і тривалий час головред першого в країні геймерського порталу. Брав участь у війні за Незалежність Хорватії, з того часу належить до яскравих представників антивоєнного напрямку в сучасній хорватській літературі. Автор роману “Блокбастер”, який вийшов і в українському перекладі.