Цю дату в Німеччині відзначають із 1947 року як нагадування про події 1933-го, коли в багатьох містах Райху нацисти спалили десятки чи навіть сотні тисяч книжок під гаслом “звільнення від ненімецького духу”.
Для молодих запальних німецьких нацистів спалення книжок було символом бунту проти всього, насадженого з-за меж Німеччини. Вони надихалися прикладом чи не найвідомішого в історії німця-протестанта — Мартіна Лютера, який спалив папську буллу.
Вони потім з десяток років розшукували в бібліотеках та архівах окупованих країн найцінніші книжки, вивозили до Райху, а все інше — знищували, палили, щоб спалити інтелектуальну, культурну пам’ять переможених народів.
1995 року у Берліні було споруджено такий собі книжковий меморіал — приміщення з порожніми книжковими полицями.
У Росії такого дня немає, але РФ має славні історичні традиції знищення книжок — і власних авторів, які чимось не догодили владі, і підкорених “інородців”. З самого листопада 1917 року книжкові багаття палали в багатьох містах колишньої імперії.
Слідами нацистів пішла окупаційна радянська адміністрація у Німеччині: десятки потягів везли до Союзу книжки й історичні документи. Більша частина їх досі похована в російських “спецхранах”, і повертати їх законним власникам наймиролюбніша й найсправедливіша країна світу не збирається.
Пам’ять про книжки… Нікому не здається, що День спалених книг — це дуже символічно? Це майже те саме (якщо не більше) що День розбитих надій, День знищених життів, День втраченої совісті. Адже кожна книжка — це певна частина чи й ціле життя її автора. А спалена книжка — це не лише удар в автора. Це акція проти людей, які цієї книжки не прочитають. Не отримають знань. Не відчують емоції. Не збагнуть ідей і прагнень. Не зростуть на цілу книжку.
Джерело зображення: Вікіпедія
Скільки десятиліть у нас триває День спалених книг? Мабуть, десь стільки ж, скільки вже минуло від того травневого дня у Німеччині. Навіть довше, бо спалення наших книг почалося ще у 1920-х. Хоча ні, у 1876-му. Чи 1863-му? А може ще раніше — зі знищення Переяславського договору, з переписування руських літописів на догоду правителям “Третього Риму”?
А он 2010 року в “українському” Криму палили українські підручники. Ніхто за це не відповів. Тож до 2014-го палії консолідувалися, і зараз вони закрили всі українські школи й бібліотеки, викинули на смітник більшість українських книжок, спаплюжили пам’ятники українським діячам. Не в останню чергу тому, що 2010-го їм дозволили.
Ну й треба згадати про зовсім недавню акцію: у Польщі перед костьолом спалили книжки про Гаррі Поттера та іншу “магічну нечисть”. Сталося це після меси в одному з храмів Гданська. Як вказали ініціатори, божі заповіді наказують їм знищувати нечисть, тому вони вирішили спалити книжки про Гаррі Поттера, сагу про вампірів “Сутінки”, підручник з гри у квідіч, книжки Ошо, гороскопи, “магічні предмети” й інше.
Коли вже настане 23:59 Дня спалених книг?
Чільне фото: Берлін, Опернплатц, 1933 р. / Bundesarchiv. Bild 102-14597.
