Радіостанція France Inter 4 травня розмістила на своєму сайті лист Мішеля Уельбека, у якому він розмірковує, як зміниться наше життя після епідемії. Він відкидає ідею появи нового світу після коронавірусної кризи.
“Безумовно те, що більшість електронних листів, надісланих в останні тижні, були покликані перевірити, чи адресат не помер або не при смерті, — починається послання Уельбека. — Але пересвідчившись, що все гаразд, розмова все одно переходила на цікавіші речі, бо епідемія хоч і лякає, але насправді вона дуже нудна”. Вірус з погано вивченими особливостями, схожий на вірус грипу, з невиразними характеристиками, з формою легкою або смертельною, що навіть не передається статевим шляхом — це ж вірус без характеру, банальний і нудний.
“Незважаючи на те, що ця епідемія щодня забирає тисячі життів у всьому світі, вона все ж справляє цікаве враження: здається, що це епідемія, яка не відбулася”, — зазначає письменник.
Уельбек сумнівається, що ця епідемія породить великі літературні твори. Вона не має і не матиме такого впливу на людей, як чума протягом кількох століть.
“Я не вірю й на пів секунди у твердження на зразок: «уже ніколи не уде так, як було до цього». Навпаки, все залишиться точно так само. Перебіг цієї епідемії надзвичайно нормальний”. “Впродовж кількох років усі технологічні розробки, хоч незначні (відеосервіси, безконтактна оплата), хоч основні (телекомунікації, інтернет-магазини, соціальні мережі) посилюватимуть скорочення фізичних, особливо людських, контактів”.
“Ми не прокинемося після карантину в новому світі. Він буде таким самим, тільки трошки гіршим”.
Уельбек не згоден з тим, що люди за час епідемії згадали про існування смерті й відчули її постійну присутність. На його думку, незважаючи на те, що майже 25 тис. осіб у Франції померло від наслідків епідемії, смерть ще ніколи не була такою непомітною, як зараз. У старечих будинках літні люди самотньо помирають у своїх кімнатах, і тривалий час про це може бути навіть нікому не відомо. “Жертви зводяться до цифр у щоденній статистиці смертей”, — пише автор.
“Ще одна цифра стане дуже важливою цими тижнями — вік хворих. До якого віку пацієнтів слід реанімувати та лікувати? 70, 75, 80 років? Це, мабуть, залежить від регіону, в якому вони живуть. Але ще ніколи ми так спокійно не визнавали, що життя не всіх людей мають однакову цінність. Зараз досягнення певного віку (70, 75, 80?) — це трохи схоже на те, що ти вже мертвий.
Усі ці тенденції існували й до коронавірусу; вони лише проявилися з новими доказами. Ми не прокинемося після карантину в новому світі. Він буде таким самим, тільки трошки гіршим”.
