Петро Король
Метелик слухає росу

У МАЛОГО КОТЕНЯТИ

У малого котеняти
Підростають вусенята.
Гладить котика Петрусь:
– Хто ти? Котик чи дідусь?

 

ГАРБУЗИ

Жовтобокі гарбузи
Налякалися грози
І до нас у тепле сіно
Повтікали на вози.

 

ДОЩОВІ ТЕЛЕГРАМИ

Дощик тут і дощик там,
В горах і долинах.
Як багато телеграм
У його краплинах!

Телеграми про одне –
Це не таємниця:
Буде сонечко ясне,
Коли дощ скінчиться.

 

КВАКВАРІУМ

Чують в нашому селі
І дорослі., і малі
Із маленького ставка:?
– Крюм-ква, крюм-ква,
Ква-крюм, ква-крюм!
Гарний в нас акваріум!

 

ТРИ ЛИСИЧКИ

Три лисички, три сестрички
Миють лапки, миють личка.
Не виводить тато-лис
Їх невмитими у ліс.

 

ВІТЕРЕЦЬ-ПАСТУШОК

Вітерець-пастушок
Позганяв з тополь пушок
І пасе їх над лужком
Із шовковим батіжком.

 

КОЛЬОРОВІ ОЛІВЦІ

Накупили горобці
Кольорових олівців,
Щоб малі горобенята
Вчились просо малювати.

 

ЧОРНОГУЗ

Довгоногий чорногуз
У туман по шию вгруз.
Ходить лугом по траві –
Промінці на голові.

 

ШПАКИ

Повернулися шпаки –
Поскидали ми шапки.
Журавлі: “Курли-курли…” –
Ми картузики зняли.

 

НОСЯТЬ ВОДУ ВИДРИ

З вечора до ранку
У зелену ванну
Носять воду видри.
Носять повні відра,
Щоб маленькі видренята
Вчились плавати завзято.

 

ЖАБКА

У кущі на корчі
Жабка-скрекотушка
Упіймала уночі
Комара за вушко:
Щоб над лугом не гасав,
Жабеняток не кусав.

 

СВИСТОК

Із верби біля ставка
Я зробив собі свистка.
Тим свистком після дощу
Солов’я пересвищу.

 

ТЕЛЕГРАМИ

По річках плоти пливуть,
Дружно з хвилями живуть.
На плотах сороки-мами
Возять рибкам телеграми.

 

ЗАХОВАЛИСЬ

Заховалась під листок
Спіла вишня від пташок.
Кукурудза в кожушок
Заховалась від пташок.
Навіть капустини
Одягли хустини.

 

ПЕРЕПЛУТАВ

Прилетів горобець
До гніздечка навпростець.
Цвіріньчать горобенята:
– Ти злякався, любий тату?
Кіт тебе під вишнею
Переплутав з мишею.

 

ОГІРОЧОК

На городі під листочок
Заховався огірочок.
Якось на обніжку
Він побачив діжку.
Засміявся огірочок:
– Я у діжку дуже хочу… –
Зарипіла мудра діжка:
– Підрости іще хоч трішки,
Ще набридне у розсолі
Носик морщити від солі.

 

НАШ ПЕСИК

Наш пухнастий песик Гав
Ланцюжок із шиї зняв.
Бігав він по всіх стежках,
Тому й хвіст у реп’яшках.

 

БОРОДАТИЙ ЦАП

І біда, і не біда –
Росте в цапа борода.
Ростуть в цапа роги
І міцніють ноги.
Тільки хвіст, тільки хвіст
Припинив на диво ріст.

 

ЖМУРКИ

Жабенята посмутились:
– Сонце у ставку втопилось… –
Навкруги темніти стало,
І зірки зійшли над ставом,
Вранці сонечко з’явилось,
На ставочок подивилось.
Жабенята засміялись:
Сонце з нами в жмурки гралось.

 

НАЛЯКАЛИСЯ

Утікають від ріки
Гусаки-диваки,
А за ними гуски,
Гуски-боягузки,
Налякалися усі
Жаб у ранішній росі.
Аж за річку до млина,
Де стоїть стара сосна.

 

ВУЖІ

Ми вужі-сторожі,
Маєм працю отаку –
Сторожуємо очима
Спритних жабок у ставку.

 

ЛІЛЕЯ

Я лілея молода,
В мене подруга – вода,
В ній купаю пелюстки
Біля берега ріки.
Усміхаються до мене
Риби, люди і пташки.

 

ЖУЧКИ

Жучки-дивачки –
Довговусі сміячки –
Посідали на сучки,
Гріють спинки і бочки.

 

СОНЕЧКО РУДЕНЬКЕ

Під ялинкою на глиці,
Де грибки маленькі,
В білочки сидить на спинці
Сонечко руденьке.

 

ЖИРАФА

Я жирафа довшошия.
Сукню хто мені пошиє?
Сукню в смужечку руду, –
В ній я в Африку піду.

 

НАМАЛЮЮ

Намалюю для сестрички
Зайця, білочку, лисичку,
І ведмедя, і кота,
І рибалку, і плота.
Домалює хай сестричка
Темний ліс і синю річку.

 

НЕ БОЮСЬ

Я вовчисько Не-боюсь,
Я не плачу, не сміюсь.
Тільки вию уночі,
Аж лякаються сичі.
Вітер слухає мене,
Зорі з місяцем жене.
Я ж на місяця дивлюсь
І нікого не боюсь.

 

ЙДЕ МУРАШКА

Білу крихту із батона,
Що лишили пташки,
Тягне на собі додому
Для дітей мурашка.
Йде мурашка, йде мурашка
Стежкою іде.
Їй вклоняються ромашки,
Білченя руде.

 

КАЛИНА

У саду росте калина –
У любистку по коліна.
Дуже весело цвіте,
В неї серце золоте.

 

РИБА

Разом риби наловили,
Разом юшки наварили,
Разом сіли за обід
Мама, батько, я і дід.
Ми їмо смачні лящі,
Аж за вущами лящить.

 

ПАВУТИНКИ

Павутиння понад гаєм –
Літо бабине літає.
І в бабусі з-під косинки
Виглядають павутинки.

 

ГРОМЕНЯТА

В небі синім громенята
Витанцьовують завзято,
В барабан веселий б’ють,
Хмаркам спати не дають

 

ЧОМУ ЛІТО БАБИНЕ

Чому літо – бабине?
А чому не мамине?
А чому не татове?
А чому не дідове?
Не збагну,
Не відаю.

 

ЧОРНІ ХМАРИ

Чорні хмари-хижаки
Одягли з дощу шапки,
Придивляються із неба
І до мене, і до тебе,
Хочуть нас дощем спіймати,
Як не встигнемо до хати.

 

ГАРНО ВЛІТКУ

Гарно влітку в сіні спати,
Як награємось м’ячем,
Пахне сіно бородате
Сонцем, лугом і дощем.

Спочивають кеди в сінях,
М’яч зітхає повсякчас.
Ми спимо із братом в сіні,
Зорі дивляться на нас.

 

Я І МІЙ ВЕЛОСИПЕД

На педалі натискаю,
Вітерець наздоганяю,
Їду стежкою з гори,
А назустріч – явори.
І мчимося ми вперед –
Я і мій велосипед.

 

ДОРОГИ

Всі дороги мають ноги.
Як це можна взнать?
Дуже просто, бо дороги
Всі кудись біжать.

 

ДОЩ

Дощ іде, а я стою
На містку низенькім.
Візьму дощ і піджену
Щоб він біг швиденько.

 

НЕБО Й НІЧКА

Небо в зорянім плащі
З містом розмовляє.
Нічка, як ліхтар в руці,
Місяця тримає.

 

ХМАРИ

Сірі хмари, як слони,
Караванами ідуть,
Аж до Індії вони
Дощ в своїй мішках несуть.

 

ДОЩ ВУСАТИЙ

Дощ вусатий, бородатий
Вміє з громом розмовляти.
Перебіг через ставок,
Зупинився і замовк.

 

СОНЦЕ В ЗОЛОТІМ БРИЛІ

Сонце в золотім брилі
Ходить небом до землі,
То від лісу, то до лісу,
По пшеничному стеблі.

 

ЗОЛОТИЙ ДОЩ

Дощ від сонця золотий
Берегом стрибає,
Хоче річку перейти –
Вітер не пускає.

 

Петро Король закінчив Київський університет ім. Т.Г.Шевченка. Був членом літературної студії “Кобза” Володимира Забаштанського. Відвідував літературне об’єднання “Радосинь”.

Автор книжок: “У веселому трамваї”, “Лісовий експерес”, “Не піду з садка додому” (спільно з Ніною Дергач та Миколою Зайцем), “Чарівні двері”, “Вечір під осиками. Лірика. Лісовий експрес. Вірші для дітей” (1995).