Ксенія Дериземля. Вірші

Край мій рідний

Край мій рідний, край казковий,
Край рясних садів,
Де у небі світанковім
Бачу журавлів.

Де над ланом золотавим
Сонечко встає.
В Україні моїй славній
Все для щастя є.

Є родючі чорноземи,
Гори і моря,
Швидкі ріки та озера,
Соняхів поля.

У сорочках вишиваних,
В віршах Кобзаря —
України дух незламний,
Що народ єдна.

Хай любов до свого краю
Квітне у серцях,
Сильні крила розправляє,
Наче вільний птах.

Бачиш лани безкраї…

Бачиш лани безкраї? Днiпровська земля:
Життєдайна, родюча, богата.
Золотавим колоссям шепочуть поля.
Буде з хлiбом Україна-мати.

Кожен колос — безцiнний дарунок землi.
В ньому праця людей i натхнення,
Що зростати колоссячку силу дали,
Щоб був хлiб у кожнiй оселi.

Сiк землi, що славетнi часи пам’ята,
Коли слава козацька гремiла,
Є у кожнiй зернинi. Земелька свята!
Ти нам щедро пшеницi вродила.

Буде хлiб на стол, буде злагода в нас,
Будуть лани безкраї шумiти,
Бо на землях днiпровських живе по наш час
Самобутнiй народ працьовитий.

Синам України

Коли країна моя мила
Стікає кров’ю від війни,
На захист неньки-України
Стають відважнії сини.

Стають за правду, за свободу,
Добробут рідної землі,
Сміх діточок, коханих вроду,
За спокій своїх матерів.

Відважні, сильнії, сміливі,
Чоловіки, батьки, сини —
Ви гордість всіх жінок країни,
Славетні воїни її.

Рідний край

Кохаю тебе, рідний краю,
Прекрасна квітуча земля,
Лани золотаві безкраї,
Гаїв тихий шепіт зрання,

Величні Карпатські вершини,
Та хвиль неприборканий біг,
У синьому небі клини журавлині,
Струмочків сумний ніжний спів.

Тебе, мій Дніпро величавий,
Що в віршах Тарас оспівав.
Ти свідок козацької слави.
Ти серцем українським став.

Найбільше ж люблю рідну мову,
Що ллється мов спів солов’я,
Народну живу мову творів
Тичини, Франка, Кобзаря.

Мій краю, любий мій краю!
Прекрасна квітуча земля.
Пишаюсь тобою і знаю,
Що кращого в світі нема.

Молитва за воїна

Я в храмі святім поставлю свічу,
Молитимусь палко за нього.
Мій воїне любий, я щиро хочу,
Щоб ти повернувся додому.

Проситиму в Бога, щоб не полишав
Тебе у тяжкую годину,
Від смерті зберіг та й сили надав,
Щоб захистив Україну.

Славетний герою, завжди пам’ятай,
Що ти — наша гордість і сила.
Тобою пишається твій рідний край,
Пишається вся Україна.

Стогін землі

У сльозах захлинулася рідна земля,
Що синів своїх вірних втрачає.
Де колись зеленіли пшениці поля,
Там війна свої жертви збирає.

Небосхил від розривів гармат почорнів,
Смерть блукає розореним полем.
Повернутись не зможуть до матерів
їх сини, що загинули в бою.

Хто поверне батькам їх загиблих синів?
Поле геть почорніло від крові.
Чутно всюди розпачливий стогін землі,
Що оплакує своїх героїв.

Буде проклята хай ця огидна війна
Й не повернеться більше ніколи.
Закарбуються в пам’яті тих імена,
Що життям заплатили за волю.

25

Ти шукала щастя, долi,
Йшла тернистим шляхом.
Здобувала собi волю,
Крила, наче в птаха.

Всi випробування гiдно
На шляху долала.
Незалежна, сильна, вiльна
Украïна стала!