Історія світу від Каї Дале-Нігюс

Серед різноманіття книжок на стенді скандинавської літератури саме до цієї спершу потягнулась рука. “Світ сказав ТАК” – звучить магічно, міфічно, пророчо чи оптимістично (?).

Ця книжка розповідає альтернативну історію (с)творення світу. Вона не називає творця, але в ній є “ми” – життя, майбутні розумні створіння, які розвиваються, змінюються, вдосконалюються, еволюціонують.

“Спочатку був світ.
І світ кликав.
І світ сказав ТАК.

Так усе почалося.
Тоді прийшов час.
І час теж сказав ТАК.
Тоді час почав мчати.
Він мчав швидко.

Тоді все почало відбуватися швидше і швидше…”

І вже на наступній сторінці:

“Усюди була вода.
Хвилі й шторми.
Кислоти й гази.
І всякі різні елементи.
А у воді були ми.

Адже в якусь мить ми стали живими.
Спершу ми всі були рибами.
Ми допливали до дна,
Запливали в печери,
Ми плавали туди й сюди.
Тепер світ завершений.

Але світ ще не був завершений”.

І далі “ми” проходить увесь ланцюжок еволюції і стає людиною.

“Ми” з’явилося і самотужки могло вирішувати, коли процес творення і змін може зупинитися, коли найбільшої цілі буде досягнуто.

У біблійній легенді про творення світу вінцем творіння названо людину. Після створення людини Бог відпочивав. Нічого нового він не творив. Натомість передав владу над світом людині – господарювати, панувати, розмножуватись і давати назви усьому, що людину оточує.

У цій дитячій книжці “Світ сказав ТАК” цей процес творення, змін, вдосконалення (?) не зупиняється. Людина створює, зміннює, винаходить, відкриває все нове й нове. І здавалось би, вже досягнуто усього для щастя і злагоди, але це ще не кінець. Людина у своєму творінні не знає, як зупинитися…

“Ми подружилися з коровами й великими волами.
Вовки прийшли до нас і ми стали найкращими друзями.
Ми назвали їх собаками й придумали їм клички.
Коні вже не були просто кіньми.
Вони мусили тягнути плуг і віз.
Ми їх осідлали і їздили верхи.
Ми мчали так швидко, що коні потіли.

Ми панували над вівцями й свинями.
Свині мали стати нашою їжею.
Це не подобалося свиням,
І ми побудували огорожу,
Щоб вони не втекли.

Тепер ми закінчили, сказали ми.

Але ні, ми ще не закінчили.
Одні з нас придумали дзеркала, і ми вирішили,
Що волосся слід розчісувати, бороди стригти, а ще – вмиватися.
Якось ми вирішили, що їсти слід лише виделкою…”

Людським винаходам не було кінця-краю. З новими винаходами та відкриттями змінювався не лише стиль життя, а й культура. Торгівля, мандрівки, епідемії, технічний прогрес, забруднення навколишнього середовища, вимирання тварин, мандрівки в космос… Одного дня ми сказали собі: “Ми ніколи не закінчимо”.

Людство не вміє зупинятися. Колись ще на початку творення до нас прийшов час, і все почало відбуватися швидше й швидше. І досі той рух не зупиняється. Людина не зупиняється: ні у своєму бажанні змінювати, створювати нове, відкривати і винаходити, ні у своєму бажанні перемагати та володарювати.

“Світ сказав ТАК” визнано найкращою дитячою книжкою 2018 року в Норвегії – авторка одержала за неї Премію норвезьких критиків.

Уляна Добріка

  • 48
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    48
    Shares