Євгенія Горева
Вірші для дітей

У КОТА ГНАТА

Віхола в’ється
Біла, лапата –
Не добереться
До кота Гната:
У кота Гната
Теплая хата,
У кота свита
Гарно пошита.
Ой шита, шита
Ще й гаптована,
Сріблом і злотом
Поцяткована.
Ще ж на котові
Сап’янці нові –
Легко ступає,
На кобзу грає,
Як раз заграє –
Хуга вщухає,
Вдруге заграє –
Сонечко сяє,
Втретє заграє –
Весна замає.

ОЙ ДОЩИКУ-НАКРАПАЙЧИКУ

Ой дощику-накрапайчику,
Не змочи кожушка зайчику,
Не змочи кожушка зайчаті,
Бо немає в зайчика хати.
Ще й не хоче сонце світити, –
Де ж йому кожушка сушити?

Як намочиш кожух сірому,
Піде слава межи звірами: –
Чи то ж таки зайцю подоба,
Що він такий сплюх та нероба,
Що він собі з літа не дбає,
А на осінь хатки не має, –
Як не хоче сонце світити,
Нема де кожуха сушити!

ЗИМОВА ПІСЕНЬКА

Повій, вітре-вітриле,
Щоб нам снігу втрусило
На дерева й на траву,
Ще й на бабу снігову!

ХТО ЩО МАЛЮЄ

Півник раненько намалював сонце.
Синички посинили небо.
Червоні сонечка поцяткували в лісі кузню –
має зозулька де свої пісні кувати.
Метелики гарно помалювали собі убрання
та й пішли на музики.
Кізоньки побілили молоком берези
ще й сорокам боки підвели.
Котик вималював карася, та такого,
що й волами не підтягнеш.
Курочка ряба помалювала яєчка –
дітям на втіху.
Ведмедики намалювали діжку з медом
та покликали бджіл у гостину.
Вітер намалював отару овець
і погнав небом пасти.
Пішла злива вівці напувати
та всю воду дорогою й розлила.

ЗЕЛЕНІ КОНИКИ В ТРАВІ

Зелені коники в траві,
Два коники в траві.
А в коників є скрипки дві,
Є скрипоньки в них дві.

В одного скрипонька дзвенить,
У другого – співа.
А хто ж то музики їх вчить?
Зеленая трава.

Зелені коники в траві,
Два коники в траві.
А в них є гойдалки не дві,
Не дві, а двісті дві.

Вони й вночі, як всі поснуть,
Гойдаються – диви!
А де ж ті гойдалки беруть?
В зеленої трави.

Зелені коники в траві,
Два коники в траві.
Якби-то їм та брички дві,
Якби їм брички дві.

Вони б тоді – до цирку вдвох, –
Хто зможе, то злови! –
Коли б не жаль їм так, що – ох! –
Зеленої трави.

БУСОЛ

Ой п’є бусол
З озеречка воду,
Дивується
Сам на свою вроду:
– Яка в мене
Кошуленька біла!
Як у мене
Підведено крила!
Як іду я
Рано з оболоні,
Як мак, цвітуть
Чоботи червоні.
Як стану я
Рано край болота, –
Не береться
Нікого робота.
Усе тихне
З великого дива, –
Така з мене
Пташина вродлива!

КУДИ Б ЖАБКА МАНДРУВАЛА

Сидить жабка край дороги
Та й промовля:
– Коли б мені такі ноги,
Як у журавля!
То я б собі усе ішла.
Усе ішла,
Десь би собі місциноньку
Таку знайшла,
Щоб травиця рік усенький
Зеленіла
І водиця потихеньку
Все бриніла.
Та щоб голос такий мала,
Як у мене…
І щоб сонце з неба сяло
Геть зелене!
Щоб квітки там процвітали
Й під водою.
Щоб там бузьки не ступали
Ні ногою!

НІМЕЦЬКА НАРОДНА ПІСЕНЬКА

Переклала з німецької Євгенія Горева

Гімпичок і Пімпичок
сиділи під горбком.
Гімпичок був карличок,
а Пімпичок був гном.
Вони сиділи під горбками
і лопотіли ковпачками.
Полопотіли тижнів п’ять,
то потомилися та й сплять.
Ото дивись, не йди туди,
нам Гімпа й Пімпа не збуди!

  • 17
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    17
    Shares