Конкурс есе “Яка має бути сучасна поезія?”. 5-те місце

201507031516

Олеся Терлецька

Хоч один раз у житті ми всі були поетами. У юності, під впливом почуттів, ми всі складали віршики розміром принаймні в чотири рядочки. Простенькі, банальні та подекуди незрозумілі – всі вони ставали початком. Початком любові до поезії, до краси в будь-якій її формі. Нині, на жаль, людина приділяє увагу прекрасному лише в юності – під натиском чи впливом навчальних закладів, які змушували вивчати саме історію літератури та поезії. І погодьтеся, що сучасна література в школі відкладається наостанок – в кінці навчального року, чи в кінці випускного класу, коли більшість вчителів «дозволяють» бігцем пробігти тему, адже всі готуються до екзаменів – зараз більш важливі ті предмети, котрі учень буде здавати на зовнішньому незалежному оцінювані чи екзаменах.

Але саме з цих дітей, з цих випускників через два-три роки виростає активна молодь, яка відкриває для себе світ наново, розширює свій кругозір, адже можливостей стає куди більше.

Отож, якою має бути сучасна поезія?

Варто зазначити в якому плані ставиться це питання: в глобальному чи локальному?

Розглядаючи це питання, яке носить характер глобальний, я сміливо відповім, що сучасна світова поезія не має втискуватися в певні рамки. Світ такий різноманітний та багатогранний, проте суспільство завжди прагне підігнати всіх і все під свої стандарти, не дати нікому виключення – і це прикро вражає.

Якою ж має бути сучасна українська поезія? Слова «має бути…» означає ні що інакше, як стереотипи. Вважливо розширювати свій світогляд. Поезія є такою якою вона має бути, і ніяк інакше.

Пригадаймо, хто саме створює поезію? Що, власне, таке поезія? Це порив душі, її крик та її пісня. Почуття, які неможливо втримати в собі, не можуть більше залишатися невиказаними. Вони проливаються сльозами та божевільною посмішкою. Але що ж сприяє виникненню подібного шквалу почуттів та емоцій? Закоханість, кохання, почуття несправедливості, гнів, біль – і це далеко не повний список. Дехто сповнений почуттям глибокого щастя, коли помічають на собі крихітну божу корівку, яка злітає прямо з руки високо в небо.

Однак, поезія не може виражати лише позитивні почуття. Ми можемо відчувати і сум, біль, і виливати це все в поезіях – це вже справжнє лікування для Вашої душі. Можливо, це щось зовсім дріб’язкове – Вам наступили на ногу в місцевому транспорті, проте так і не вибачилися. Ви відчуваєте прикрість. Кохана людина зізналася в тому, що її почуття більше не є щирими, а Ваша країна потерпає від незгод.

Кожна деталь, яку митець пропускає крізь себе, про яку хочеться розповісти людям, донести Ваші думки щодо цього – це все важливо. Пропускаючи історичні події крізь призму власної душі, Ви даєте змогу побачити власним нащадкам відношення суспільства до тих чи інших подій – і це є дуже важливим, адже так набагато простіше бачити помилки минулих поколінь, і попередити власні.

Якою має бути сучасна поезія? Щира. Глибока. Справжня. Створена не для того, аби задовольнити власний гаманець – а для того аби заполонити чиюсь душевну порожнечу. Хіба щось вартує більше, ніж те, що лікує людську душу?

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •