* * *
по дорозі у вечір
я дивилась у вікно
день валявся
як лінивий кіт
березень буде чи вже був
В ЯЛІВЦЕВОМУ ГАЇ
ЗАМКОВОЇ ГОРИ
вершина замкової гори
пахне твоїми долонями
мурашки тягнуть молитви
за душі ятвягів
не клади багаття
тривоги уже немає люба
* * *
вийшли ми
щоб не вернутися
повернулись ми
щоб іти
й кричимо кричимо
не розуміючи себе
заблукала я
і моє посивіле серце
далеко видно
крізь пухнастий тополиний дощ
У СЕЛІ НАД МОРЕМ
їх замело
століття тому
мої дитячі сліди
лише вчора
ангеле
де ти ховаєшся
коли Бог грається
у пісочниці?
* * *
потону в твоїх зморшках
немов у ріці
мені вже байдуже
в яке море несуть
мене ангели
мені вже байдуже
ЗАПІЗНІЛЕ КОХАННЯ
зморшки в кутиках очей
зморщується тільки
шовк
пригортаючись до твоїх
доторків
зморшки на моїй шиї
люблять це лиш стежечки
якими крізь натовп
і пустир до мене
ти поспішаєш
на карті стегнових жил
світ увесь я вивчила
але твоєї географії
прочитати
не зуміла
роки мої нуртують під шкірою
люблю я землю і море
запах котрих
Господь створив нам
у борг
* * *
Пишуть мужі розумні
про смерть і прах
кричать немов народили
світ
а я лиш благаю
дощу дощу дощу
* * *
сіре обличчя вечора
притулилося до вікна
стежками як зморшками
бігають діти і пси
* * *
з дитячого малюнка
із кетяга горобини
із кептаря сонечка
із вечора що занурив ноги в озеро
із ранку що сходить на гору
водить очима за тими
що підійти не можуть
і відійти несила
* * *
прошу кохання
дати сили
без нього прожити
З литовської переклав Дмитро Чередниченко
2018 року Біруте Йонушкайте обрали головою Спілки письменників Литви.
