“…я хочу, щоб усі побачили, яке високе
в нас небо і які високі тополі…”
Яке щастя читати художньо довершений текст для дітей, тримати в руках і розглядати професійно видану дитячу книжку, де гармонійно і рівноцінно поєднується вербальний і візуальний компонент, де естетичне – у всьому: у змісті, формі, образах, мові твору. “Мій тато став зіркою” Галини Кирпи – оповідання, яке є зразковим за усіма художньо-мистецькими, педагогічними і психологічними критеріями, що ставляться до літератури для дітей. І якщо хтось із “знавців” дитліту зізнається, що взагалі не розуміє поняття “мистецтво слова”, то це оповідання Галини Кирпи буде чудовим наочним прикладом для такого розуміння.
Галина Кирпа, авторка ліричних поезій, пейзажних замальовок та опоетизованих казкових сюжетів, наповнює художній світ гармонією, добром і любов’ю. І в цьому вона, як завжди, неповторна. “Мій тато став зіркою”» – оповідання, яке зворушує до сліз, а разом з тим додає сили духу, віри… Оповідь маленької дівчинки, тата якої вбили на Майдані, вражає не пафосом, бо його там немає… вражає світлом дитячої душі, думок, бажань… вражає правдою, з якою так важко змиритися і з якою потрібно якось далі жити…
Письменниця зізнається: “Я писала цю книжку дуже довго, понад рік. Розпочала роботу влітку 2014 року, після тих страшних подій на Майдані. Коли ми ховали наших героїв, там, на Майдані, були також мами з дітками. Серед них стояла одна дівчинка, очі якої я запам’ятала назавжди… І героїня моєї книжки – така ж дівчинка. Я намагалася уявити, що ж відбувається у душі дитини, тато якої не повернувся додому, а лежить у домовині. Мабуть, тому, що я сама часто відчуваю себе дитиною, я відчула сльози тієї дівчинки”.
Галина Кирпа майстерно вибудовує художню оповідь, в якій все гармонійно і органічно пов’язано. Актуальна і така болюча тема розкрита авторкою у простому життєвому сюжеті; звичайних образах маленької дівчинки, її двоюрідного братика, молодшої сестрички і мами; типовій для дитячої літератури манері оповіді від імені дитини. Але ЯК розкрита! За кожним реченням тексту – художній образ: високі тополі, високе небо; вітер, що розчісує тополям листя; зірка, яка ніколи не гасне; жовто-сині човни, які пливуть у небо. Думаю, що Оксані Булі пощастило ілюструвати цю книжку, бо сам текст уже є словесним малюванням, де кожна деталь промовиста і виразна, кожен образ – чіткий і неповторний, а задума в очах маленької дівчинки і високе небо вкарбовується в пам’ять і не відпускає навіть після прочитання…
Дивовижна образна мова, художність, метафоричність – ті ознаки, які роблять твір для дітей літературою, естетичним явищем, а не просто засобом пізнання чи навчання. Ось ЯК треба писати! Образно, символічно, метафорично, емоційно-зворушливо, стилістично вправно, демонструючи вміння говорити з дітьми їхньою мовою, торкатися маленьких сердець, викликати хвилі емоцій і робити світ добрішим, наповнювати його любов’ю.
Невже читати такий текст дитині складно? Невже не зрозуміла їй така мова чи образи? Невже маленький читач може залишитися байдужим, роздумуючи над міркуваннями дівчинки про тата, її спогади про щасливі хвилини, проведені разом з ним, її захоплення татовим голосом, усмішкою, бажанням розповісти маленькій сестричці, який він був? Звичайно, не складно читати, не складно розуміти, а тим більше уявляти високі тополі, високе небо, Майдан з прапорами, міркувати про життя і тих дітей, які залишились без тата, співчувати їм і цінувати тих, хто поруч…
Галина Кирпа цією книжкою ще раз довела, що література для дітей не потребує спрощення і не потрібно писати для дітей примітивно про речі, які іноді вони переживають психологічно глибше, аніж дорослі… Як не дивно, саме діти можуть пояснити для себе багато речей краще, ніж дорослі… але вони завжди діти: щирі, безпосередні, відкриті до світу і до любові.
“– Хай там що, доцю, а ти ніколи не забувай одного: наш тато став зіркою і завжди нам світитиме.
Мені хочеться крикнути на цілий світ:
– Ні, я так не хочу!!! Хай світить зірка, а не тато!!! А тато хай малює мені високе небо і високі тополі!!! Хай він буде просто татом та й усе!” (С. 14)
Дівчинка вчиться жити з думкою, що тата немає поруч, але вона відчуває його присутність і може уявляти, як тато садовить її на праве плече «і несе кудись далеко-далеко крізь увесь Майдан. Крізь маєво жовто-синіх прапорів і безкінечний гомін барикад. А просто над нашими головами світить зірка. Так, високо, що вище й не буває… І лише очима можна сказати: “Ти назавжди зі мною, тату!” (С. 35)
Ця книжка несе світло, сіє добро і вміння любити. Це справжня література для дітей, знаковими рисами якої є зворушлива історія, динамічний сюжет, художньо-образна мова, психологічно глибокі, яскраві образи, досконалий мовно-наративний рівень твору. Галина Кирпа вміє спілкуватися з дітьми і писати так, щоб кожен (і малий, і дорослий) не просто прочитав, а пережив цей текст емоційно, відчув силу любові й добра. У одному із інтерв’ю авторка щиро зізнається: “Хтось із письменників сказав, що це книжка про світло й надію, і це світло, мабуть, і тримає нас зараз. І якось треба вберегти дитячу душу від відчаю, розпачу, безнадії. Мені б дуже хотілося, щоб цю книжку читали. Щоб люди були чуйнішими, милосерднішими і добрішими. Може, я ідеалізую, але мені хотілося б жити у тому світі, де всім було б добре, затишно, де б усі любили одне одного”.
Кирпа Галина. Мій тато став зіркою / Галина Кирпа. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 36 с.
Тетяна Качак
