Роман Джилліан Флінн “Загублена”, написаний у 2012 році був опублікований майже в 100 країнах. Незважаючи на популярність цієї історії, український переклад поки що не був здійснений, у вітчизняних книгарнях можна знайти книгу в російському перекладі видавництва “Азбука”.
“Загублена” – історія про кохання і ненависть, які йдуть поруч, і перехід одного з цих почуттів у інше – це лише питання часу.
З перших сторінок стає зрозуміло, що кохання в цьому романі знівечене, спаплюжене, побите до безтями, хворе на психічні розлади і старанно попране головними героями. Натомість ненависть – проростаюча та всеохоплююча. Вона збиває з ніг, обмежує свободу, заважає насолоджуватись життям. Та герої її плекають, підтримують і бережуть.
Автор якось змогла вмістити всю цю бурю почуттів на сторінках роману. Тут мало детективу, в стандартному розумінні. Те, що найцікавіше відбувається в думках і внутрішньому світі героїв, вказує, що перед нами швидше психологічний трилер. Напружений сюжет, суворий реалізм, схильність персонажів до самознищення підказують, що перед нами класичний детектив – нуар.
Цей роман схожий на коштовний килим зі складним візерунком, зітканий із тонких сюжетних ліній, переплетених неочікуваними подіями та яскраво прикрашений неординарними характерами і смачними подробицями.
Головні герої – Нік Данн та Емі Елліотт-Данн, такі різні, і в той же час зі схожими долями. Нік – працьовитий белетрист – невдаха родом з провінції, який втратив роботу і не знає, куди себе подіти. Емі – володарка гострого розуму. Вміє маніпулювати людьми та патологічно прагне завжди бути переможцем. Вона прототип героїні книги “Надзвичайна Емі”, на якій виросло покоління американців. Батьки Емі – психологи, автори книги.
Спільну історію кожен герой розповідає сам: він – особисто, вона – через щоденник.
Стара, як світ, послідовність подій: вечірка, романтичний поцілунок у “хмарі” цукрової пудри, коротка розлука, а після неї випадкова зустріч – і ось вони вже одружуються. На біду собі та оточуючим. Згодом, на тлі гострої економічної кризи, сім’я переїздить на батьківщину Ніка в невеличке місто. Це містечко стає окремим персонажем роману, який водночас абсолютно байдужий до героїв і в той же час пильно слідкує за ними.
Нік з сестрою купують на гроші Емі бар під назвою “Бар” й подружжя живе, як багато інших. Але щось іде не так. Емі набридає одноманітне життя і вона відкриває частинку себе справжньої, а Нік, зовсім не готовий сприймати її такою, зраджує дружині з молодою дівчиною.
І ось тут би їм тікати одне від одного якомога далі і швидше, розлучатись і не згадувати про цей шлюб. Та тоді б ця історія була не про Емі – переможницю.
На п’яту річницю шлюбу дружина зникає. Все вказує на те, що винний у цьому Нік. Щоб не сісти в тюрму, чоловік повинен зробити так, аби “надзвичайна Емі” повернулась.
Автор безліч разів обманює читацькі очікування, руйнує версії. Це щось більше за вічну історію про зраду та помсту. Це про тих, кого недолюбили батьки, про дітей, які ідуть в доросле життя і бояться бути схожими самі на себе. Вони чіпляються за тих, хто дає їм граминку щастя і знищують тих, хто стає на шляху. Де цим дітям було навчитись кохати, відкривати своє серце і бути вразливими? Ці двоє, ніби не живуть, а грають в якусь гру, правил якої не знають, а інтуїція підводить і все летить шкереберть.
Роман ставить більше запитань, ніж дає відповідей. А на головне з них – “Чому вони разом?” кожен читач старанно шукає відповідь сам. Вся ця війна подружньої пари розгортається за право встановлювати правила – життя, кохання, майбутнього. Ці правила чіткі і досить жорстокі, адже маски вже скинуті. В кінці стає зрозуміло, що вони і надалі житимуть разом, як на мінному полі, без права на помилку. В цій подружній війні Нік просто полонений, такий собі трофей. Натомість, стратег, полководець і переможець тут лише один – Емі.
Роман “Загублена” Д. Флінн пронизаний особливою чутливістю, навіть, особливим поглядом на сучасний світ. Напруга, фаталізм і безнадія – це враження після прочитання книги. Герої приречені на поразку, їх життя перетворилось на персональний шлях до чогось жахливого і болісно нестерпного. Автор не вірить, що вони знайдуть сили звернути з цієї дороги, власне, і читач теж.
