Люко Дашвар – письменниця, яка вже тривалий час займає топові місця в рейтингах популярних українських авторів. На сьогодні, мабуть, важко знайти прихильника сучасної української літератури, який не читав бодай одного її роману. Книги Люко Дашвар є своєрідним феноменом сучасної української прози, адже протягом майже десятьох років розділяють читацьку аудиторію на два табори – прихильників та тих, хто їх не сприймає, аргументуючи це насиченістю натуралістичними деталями, відвертими сценами сексуального характеру і т.д. У добрих «традиціях» постмодернізму Люко Дашвар майстерно епатує читача, відіграючи окремішню роль у розвитку української літератури.
У 2015 р. світ побачила нова книга письменниці – «ПоКров» (Харків: Клуб сімейного дозвілля). Як і попередні романи, новинка користувалася шаленим попитом, який, до речі, досі не згасає. Такий ажіотаж серед поціновувачів сучукрліту викликає зацікавленість та спонукає до написання рецензії на цей роман.
Визначальні смислоутворюючі поняття: кров, рід, покровительство роду письменниця заклала у назву. Так, у «ПоКрові», маємо справу з поколіннями української родини Дорошів у межах від сер. ХІХ ст. до подій Майдану. Фірмовою особливістю романів Люко Дашвар є гострі захоплюючі сюжети. Сюжет «ПоКрову» не став винятком. На перший погляд – це типовий пригодницький роман з пошуком скарбів, містичними збігами та шаленим коханням. Проте проблематика роману значно глибша. Це роман руйнування ілюзій, втечі від реальності, за великим рахунком – роман-антиутопія. Герої твору прагнуть щастя. Подекуди обирають хибні шляхи, хапаються за створену ними реальність та переживають руйнування власних ілюзій. Крім того, події відбуваються на тлі сучасних революційних подій 2013-2014 рр., які так чи інакше мають вплив на вчинки героїв. Особливо детально прописана жіноча лінія образів – Марʼяна, її мати – Ада, бабуся та ін., які представляють тип сильних жінок, що «народжують тільки від коханих» та борються за своє особисте жіноче щастя. Чоловіча лінія вибудована слабше. Її представляють Ярко та його побратими (тип чоловіків-захисників), а також персонажі-одинаки, яких поєднує пошук власного щастя (Поліна, Хотинський, Пітер, Валя Озеров та ін.).
Окремої уваги заслуговує власне текст роману. Майстерність Люко Дашвар полягає у ретельній роботі над мовою твору. Так письменниця не тільки вдало використовує чималий арсенал стилістичних засобів: архаїзми, вуличний сленг, жаргонізми і т.д., але й вміло застосовує різні стилі написання, тому власний внутрішній психологічний стан герої подекуди висловлють цитатами поетичних рядків Й. Бродського та Ю. Іздрика, а про деякі події роману ми дізнаємося через вкраплення епістолярного стилю.
Загалом робота над мовою тексту, проблематика, захоплюючий сюжет, вмілий виклад матеріалу тримають увагу читача у напрузі протягом усього процесу сприймання твору. У цілому роман Люко Дашвар «ПоКров» займає помітне місце у контексті сучасного українського постмодернізму та вартує Вашої уваги.
