У перші місяці повномасштабного вторгнення я здивувався, коли почув, що проводиться якась гуманітарна конференція в Харкові — місті, яке фактично перебуває на лінії фронту. Згодом, поцікавившись детальніше, переконався: попри війну, ракетно-дронові атаки та майже щотижневі похорони військових і цивільних, науково-практичні та мистецькі дослідження в Україні не припинилися.
Гаґенмейстерські читання. Збірник ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Національний університет імені Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський, 2024.
Щоправда, багато таких подій сьогодні функціонують у змішаному форматі, поєднуючи очні й дистанційні доповіді. Тобто навіть в умовах небезпеки зберігається можливість інтелектуальної комунікації: кілька учасників можуть вести засідання з бомбосховища чи станції метро, тоді як інші долучаються онлайн — з Кракова, Нью-Йорка абощо. Науковий простір України залишається відкритим і важливим на міжнародній арені.
З одного боку, ситуація видається парадоксальною; з іншого… Українська культура рідко існувала у стабільно безпечних умовах. Достатньо згадати хрестоматійний «Літературно-науковий вісник» Михайла Грушевського, який виходив із 1898 по 1932 рік — попри Першу світову війну, буремну добу УНР та подальші більшовицькі експерименти над Україною. Тож і нині, під час найжорстокішої війни ХХІ століття, наукове життя в Україні не заморожене. Інституції продовжують працювати, адаптуючись до екстремальних обставин, вибудовуючи нові формати.
В цьому контексті показовими є «Гаґенмейстерські читання» — щорічна конференція, що відбувається під егідою Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка й охоплює проблематику культури, мистецтва та дизайну. У 2023 році, з огляду на воєнні умови, захід відбувся заочно, проте з виданням збірника матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Гаґенмейстерські читання», який став наразі предметом нашої уваги.
Ім’я Володимира Гаґенмейстера (1887-1938) поки що не дуже широко відоме. Це графік, популяризатор народного мистецтва. Його діяльність пов’язана з Поділлям. Уродженець Ліфляндії, естонець за походженням, Гаґенмейстер у 1916–1933 роках очолював Кам’янець-Подільську художньо-промислову школу, пізніше реорганізовану в склофарфоровий технікум. У Кам’янці-Подільському він видав кілька вагомих праць, серед яких «Українська старовина. Подільське гончарство» (1921), «Гутное стекло на Подолии» (1931), створив серію літографій «Старий Кам’янець-Подільський» (1928–1930) та низку портретів видатних діячів — Устима Кармелюка, Степана Руданського, Тараса Шевченка та ін.
До речі, був автором дизайну (разом з В. Нарбутом) подільських грошей, що випускалися урядом УНР після евакуації з Києва. В. Гаґенмейстер носив вишиванку, відвідував виставки декоративно-ужиткового мистецтва. Саме це стало приводом для репресій, коли пізніше на Поділлі укріпилася радянська влада: 1933 року його школу розгромили за «надмірну популяризацію українського мистецтва». У 1938-му митця розстріляли, а його праці вилучали звідусюди як твори «ворога народу». Сьогодні ім’я митця повертається до національного інтелектуального обігу.
Які ж питання розглядали учасники читань? «Чимало доповідей присвячено ролі міста Кам’янець-Подільського та дотичних до нього особистостей в художньому та мистецькому житті України», — зауважує у передньому слові кандидат мистецтвознавства, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво» Володимир Петрашик. Природно, не оминули увагою постать самого Володимира Гаґенмейстера, його творчі надбання.
Фігура митця, однак, не унікальна у своїй трагічності. Нині ми розуміємо, наскільки доля проукраїнські налаштованого художника під російською окупацією є типовою і повторюваною: репресії, фізичне знищення та вилучення праць із культурного контексту. Тут показовою є розвідка Наталії Урсу, професорки Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, яку вона присвятила Костю Кржемінському — засновнику реставраційних майстерень у Києво-Печерській лаврі, розстріляному 1937 року в Биківні.
Дослідження Олександра Лєжнєва та Людмили Грицук з Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва ім. М. Бойчука виводить читача на історіографію української гривні. Автори аналізують дизайн банкнот від давнини до сьогодення та осмислюють, як грошові знаки віддзеркалюють колективне історичне мислення.
Вражає гостра націленість тематики читань на сучасність, на актуальні проблеми технологій, аж до застосування штучного інтелекту в мистецькій практиці. Звичні образи української традиції — глечики, писанки, народний орнамент — опиняються в несподіваних, модернізованих контекстах. Професор Львівської Національної академії мистецтва Ростислав Шмигало аналізує традиційне гончарство Поділля у руслі сучасного екологічного дизайну і fashion-індустрії. Дарина Хараман, аспірантка Харківської державної академії дизайну і мистецтв, в своїй роботі торкається способів використання нейромереж як інструменту в аудіовізуальному мистецтві.
Важливий тематичний блок становлять питання охорони архітектури, історико-культурних та мистецьких надбань у часи нинішньої російсько-української війни. Зоя Чегусова, старша наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, у своїй статті досліджує проблему збереження культурно-мистецької спадщини України під час російської агресії.
Корпус доповідей поєднує теорію та сучасну злобу дня. Дивує широта зацікавлень науковців: від шрифтів, народних розписів, до розробки військово-патріотичної айдентики. Автори розглядають дизайн у міждисциплінарному спектрі: дерев’яну архітектуру і ювелірне мистецтво, петриківський розпис і сучасні принти одягу, книжкову ілюстрацію і короткі ютуб-відео. При тому «Гаґенмейстерські читання» у Кам’янці-Подільському виглядають не випадковістю, а системним проявом ширшої тенденції. В Україні навіть попри бойові дії не припиняються науково-практичні заходи, в тому числі — присвячені дизайну. Тільки протягом останніх півтора років пройшли конференції «Актуальні проблеми сучасного дизайну» у Києві, «Дизайн XXI століття. Українська модель дизайну» у Харкові, «Дизаріум» у Львові, «Традиції та інновації у дизайні» у Івано-Франківську, «Дизайн і глобалізація» у Херсоні, «Функції дизайну в сучасному світі» у Сумах та ін.
В Україні триває навчальний і науковий процес. Інколи він проходить у протибомбових укриттях, іноді віддалено — дистанційна і мандрівна наука має в Україні давні традиції ще від Григорія Сковороди. Гуманітарна думка навіть у найважчі історичні часи рухала свідомість нації. Вона не перетекла в еміграцію, хоча існує й там, — а продовжує розвиватися всередині країни, на території спротиву й відповідальності. Саме тому збірник «Гаґенмейстерських читань» є важливим підтвердженням життєздатності української культури, її інтелектуальної спроможності.
Ігор Кручик
