ШУКАЮ ВУЛИЦЮ ДЛЯ СВОГО ІМЕНІ
Блукаю містом нашої молодості,
шукаю вулицю для свого імені.
Великі шумні проспекти
залишаю велетам історії.
Бо що я робив під час історії?
Просто кохав тебе.
Маленьку вуличку шукаю, звичайну, повсякденну,
якою, не помічені ніким,
пройтися зможемо з тобою після смерті.
По-перше, не надмір зелену,
і щоб жило там не багато птаства.
Важливо, щоб на ній, тікаючи від метушні,
завжди сховатися могли і чоловік, і пес.
Було б незле, аби була брукована,
та зрештою, і це не головне.
Найважливіше — щоб
на вулиці з моїм ім’ям
ніхто довіку не спіткав нещастя.
ЩАСТЯ ПО-САРАЄВСЬКИ
у Сараєві
весни 1992 року
усе можливо;
станеш у чергу по хліб
і опинишся у травматології
з ампутованою ногою.
Потім ще й розповідаєш
як тобі пощастило
З боснійської переклав
Володимир Криницький
Фото: www.acosopov.com
