На камені
Більше ніхто не народжується на камені.
Там виходять на світ крізь підвальне віконце
підземні люди, задивлені в небо – низьку стелю
з іржавими патьоками, почорнілу після вибуху
фосфорних зірок.
Там люди не народжуються для світла –
світло вони змушені принести з собою, так само, як і тепло.
Щоби обігріти підвал, треба гаряче ненавидіти.
Більше ніхто не народжується на камені для великих справ –
мешканці помирають
на камінні.
Потім блакить на дорогу
і простір безмірний.
Божешковська М. На камені // Посестри. Часопис. 2025. № 174
Відрізано
Війна це там, де кожен помирає
і не люблять життя – хлопчик
років десяти розхитується то в один бік,
то в інший,
так ніби в нього сирітська хвороба.
Фоном квіти, багато квітів.
Хрести, багато хрестів.
Питання про мрії – я би хотів,
щоб мама воскресла.
Нічого більше не хочу.
Відрізано.
Дівчинка в лікарні якраз виросла з себе.
Вона не максималістка –
вона більше не вірить ні у воскресіння,
ні у відростання ніг.
Втім, все одно немає куди йти.
Божешковська М. Відрізано // Посестри. Часопис. 2025. № 174
Мішанина станів
Ця війна змішує стани матерії.
Земля перетворюється на газ, на дим.
Суха земля палає у фосфорі,
суха мов променева кістка,
відкопана під стіною, – перетворюється.
На вантаж 200 замінюються тіла.
М’які тіла жінок кам’яніють
після зґвалтування, повітря розпадається,
набивається в багнюку, розпливається.
У тіл ростуть сині нігті, бетон і метал.
Виникає новий світ
змішаних речовин.
Ця війна демонтує навіть речення
як туші тварин –
розриває на кров, сухожилля і уламки кісток.
Божешковська М. Мішанина станів // Посестри. Часопис. 2025. № 174
Екзаменаційна комісія
Тиша.
Ріпак цвіте на пагорбах по той бік дороги.
Спокій
переривається шумом поодиноких автівок.
Подеколи голосніше скрикнуть горобці,
хтось зітхне.
Непорушність.
Запах ріпаку медовий, трохи нудотний.
Інтернет сповнений смертю – хтось несподівано,
хтось після довгої хвороби,
хтось просто перестав існувати.
З-під руїн ніхто не дістав понад двісті тіл.
Босоногі чекають свого першого поховання.
Важко буде їх зодягнути,
важко в’язнів відвідати і будь-що шанувати.
Шоста заповідь не стосується дворічок і немовлят.
П’ята не стосується, так само, як і дві останні.
Ріпак жовтить тіні,
українська дитина пише твір про дружбу.
Тиша й мертвотність.
І нудотний запах далеких смертей.
Подеколи чутно птахів.
Божешковська М. Екзаменаційна комісія // Посестри. Часопис. 2025. № 174
З польської переклала Наталія Бельченко
