***
Коли знову писатимеш у свій щоденник
Згадай
Як ми бачили золотий листок на літньому сонці
Або синю орхідею
Під час однієї з наших нездійснених прогулянок
Під горою Тафельберх
Як я змішала кров свою із кров’ю
Сонця вечірнього в Лісабоні
Несучи тебе з собою, як дзеркало
І я написала для тебе
На розгорнутій сторінці
Мого смутку
Твоє безіменне слово
Коли знову писатимеш у свій щоденник
Згадай
Що бачив у моїх очах
Сонце, яке закривають назавжди
Чорні метелики.
З африкаанс переклав
Володимир Криницький
