Ця стрілянина вже у нас в крові.
Коли тихо, я напружений, мов натягнута струна,
Усе думаю: боже, що ж вони ще для нас придумали?
Без стрілянини вже — як без вранішньої кави,
Не можеш прокинутися. А як тільки кулемет полосне,
Я зразу заспокоююся, дружина починає пекти хліб,
А діти — гратися по всій хаті.
Знову стріляють — значить, усе нормально!
А вчора прийшов з роботи й питаю, чи
стріляли, поки мене не було.
Наймолодша дочка каже:
«Якби ти чув, тату,
Як близько дві кулі просвистіли!».
З боснійської переклав
Володимир Криницький
Марко Вешович • Коли сербський снайпер…
