ЗАПИС ПРО ВИТОКИ
Розтанув я
І потік
Струмками
Ріками
Морями
Тепер ось тут
Сумний
Без тями
Як до своїх витоків
Повернуся?
ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ
Сніги все глибші, все чорніші, мов гріхи
В житті, що добігає свого краю
Чи ж матимемо ми ще очі
Коли яблуні в саду розпустять перший білий цвіт
ЗАПИС ПРО ЩИТ
Шукав щит добрий, щоб захищав мене
Викинув потім його доброго, бо
Обтяжував він мене
ДЕРЕВО
Там на землі
Між деревами
Там на землі
Мав я
Дерево
Дерево з гіллям
Із листям на гіллі
З пташками
У листі
Його стовбуром
Я присягався
Під його склепінням
Я плакав
Мав я дерево
Між дерев
Тепер не маю
Дерева
Не можу його квітами
Уквітчатися
На гілці його не можу
Повіситися
МІСТ
Мріяв
що колись
збудую
міст
до сонця
Тільки от від мрії
залишився
камінь
глибоко
у серці
КОМПАС
Угорі Полярна зірка
А нижче Венера
Он північний вітер
Там південний
А хто мені скаже, де
Напрямок до Любові
А де
До Смерті
З боснійської переклав
Володимир Криницький
Про автора:
Мехмедалія Мак Диздар (1917–1971) — боснійсько-хорватський поет, один з найвидатніших представників літератури Боснії і Герцеговини. Писати й публікуватися у різних виданнях почав з 1930-х років, 1936 року вийшла друком його перша поетична збірка «Видопольська ніч».
Під час Другої світової війни перебував на нелегальному становищі, партизанив. Після закінчення війни працював журналістом, з 1948 до 1951 року — редактором газети «Звільнення», до 1971 року — голова Спілки письменників СР Боснії і Герцеговини та редактор часопису письменників «Життя».
