Мирослав «Міка» Антич: «Коли я написав першого вірша? Це питання, яке ставиться всім письменникам, а я ніколи в житті не написав першого вірша, але написав другого. Першого я переписав від Десанки Максимович.
Я тоді був учнем третього класу початкової школи в одному віддаленому селі. В основному без книг та зошитів, пером ми щось на дощечках писали. І я докопався до тієї книжки Десанки, яка мені страшно подобалася, і вибрав одного гарного вірша, переписав його і проголосив, що я сам його склав.
А село як село: дуже швидко розійшлося, що я написав дуже гарного вірша, і всі кивали головою і казали, що я колись стану великим, справжнім поетом. Я другого вірша опісля не смів переписати з надрукованої книжки, щоб мене не викрили, а боявся, що коли напишу сам, то точно буде гірше.
І так я з тією славою жив цілий третій клас початкової школи, і прославився по селу, а коли закінчилася школа, як і сьогодні, відмінникам у школі дарують книжки в кінці навчального року. І я також отримав книжку, хоча й не був зовсім вже хорошим учнем… Але я отримав одну чудову книжку, красиво запаковану в папір, на відміну від інших малюків, відмінників, які отримали книжки без упаковки. І побачив я, що мені вчитель купив ту саму книжку Десанки Максимович, із якої я переписав того вірша. Дуже тактовним, інтелігентним і правильним чином він мені вказав, що я вкрав дещо, що не моє, і попередив мене.
Дуже велика удача, що він це тоді зробив. Якби тоді не зробив, напевно, я крав би все життя, переписував би в інших людей і далі, і ніколи не мав би задоволення створити щось самотужки…»
