Музична американо-румунська мелодрама режисера Майкла Даміана «Нерви на межі» призначена насамперед молодіжній аудиторії. Нарівні з відомою глядачу за фільмом «З машини» (2014) японською молодою акторкою Соно Мідзуно, у кінострічці у головній ролі знялася дебютантка – американська балерина Кинан Кампа, яка вчилася в знаменитій Вагановській Академії в Санкт-Петербурзі. Для актора, що зайнятий у головній чоловічій ролі – Ніколаса Галицина – це друга робота в кіно. Фільм «Удар під моїми ногами» (2014) з його участю мало відомий українській аудиторії, бо не має перекладу з англійської мови. Прикрасили картину відомі американські актори: Джейн Сеймур, Пол Фримен та Шеріл Енн Уілсон. Цим фільмом американський режисер продовжив свій цикл кінострічок, що присвячені людям, які незважаючи на перешкоди, продовжують йти уперед та досягають успіху – «Переможниця» (2007), «Кекс у великому місті» (2013).
Сюжет фільму «Нерви на межі», який вийшов до прокату у 2016 році, не відрізняється оригінальністю. Молода перспективна балерина Рубі вступає вчитися до престижної Манхеттенської музичної академії у Нью-Йорку. У місті вона знайомиться з талановитим скрипалем Джоні, який живе у Америці нелегально та вимушений грати у метро за гроші. Завдяки перемозі у конкурсі «Струна і танок», за умовами якого у заході приймають участь музиканти, що грають на струнних інструментах та танцюристи, для Джоні з’являється шанс отримати грошовий приз у розмірі 25 тисяч доларів та студентську візу. У головних героїв нерви на межі, бо левову частку свого вільного часу вони проводять на тренуваннях.
Разом з цим, фільм заслуговує позитивної оцінки, завдяки емоціям, які викликає у глядача.
Це кінострічка – ПОДИВ, бо всього за півтори години її автори показали чудові балетні номери, запальний хіп-хоп, зачарували прекрасною грою на скрипці та надали урок молоді: «Музика, як танець, – вона провідник у душі. Вона може заставити людей сміятися, плакати, може спонукати».
Це фільм – ЗАДОВОЛЕННЯ. Нікого не може залишити байдужими дивні інструментально-хореографічні композиції, які представлені на конкурсі «Струна і танок» у фіналі кінокартини та іскрометні танці у метро. Дуже органічна у фільмі музика композитора Нейтана Ланьє та показ видів Нью-Йорку.
Це кінокартина – РАДІСТЬ. Поза увагою режисера та сценариста не залишилися такі важливі речі, як сімейні цінності (у руках Джоні скрипка, яку подарував йому дідусь, на руці татуювання з датою його смерті, а Рубі дуже задоволена присутністю на конкурсному виступі її матусі), показана справжня дружба танцюристів. У той самий час талановитий скрипаль Кайл, внаслідок своєї пихатості, терпить у житті поразки. Головний урок фільму: «Шлях до мрії не буває легким, але якщо ти будеш віддавати своїй меті всього себе – ти переможеш».
Вважаю, що, незважаючи на примітивний сюжет з казковим кінцем – фільм позитивний, корисний й гідний перегляду: «Дивись на музику, слухай танок».
