Бунтар Камов і його непізнані простори духу

Його називають одним з найзагадковіших і найвизначніших хорватських авторів, хоч він і прожив усього неповних 24 роки. Джойс ще до Джойса, Гакслі ще до Гакслі, Сартр ще до Сарта – так охарактеризував його літературознавець Яков Іваштинович.

17 листопада – день народження Янка Полича Камова – поета, прозаїка, критика, перекладача й драматурга.

«Незважаючи на біографічний факт смерті на двадцять четвертому році життя, його література переросла матрицю чогось, що ми могли б назвати літературою юнацького бунту, і переступила буденність – у тоді ще абсолютно непізнані простори духу. Погодьтеся, це не та література, яка описує сіре щодення, пиття пива й розмазування шмарклів десь у пейзажі занедбаного передмістя. Тут Камов досі має сторічну фору й тому потребує повторного прочитання».
Мілан Загорац

Янко народився 1886 року в Сушаку (зараз у складі Рієки) тринадцятою дитиною в заможній сім’ї успішного торговця Анте Полича. Родина мала багату бібліотеку, Анте дружив з відомими культурними діячами, зокрема Анте Старчевичем, листувався з Йосипом Штроссмаєром та Сильвіє Страхимиром Краньчевичем, коштом Полича у Загребі видавали часопис Prava hrvatska misao: smotra za politiku i knjigu.

Янко з восьми років разом з братами захопився виданням власного домашнього літературного журналу «Сокіл», писав вірші й навіть поему, брав участь у постановках домашнього театру.

У гімназії проявив себе як запеклий прихильник хорватської національної ідеї, релігійного та культурного консерватизму. Разом з гімназійними приятелями заснував революційно-анархістську групу Cefas – хлопці збиралися придбати зброю і вибухівку, підняти повстання і винести в повітря урядові установи по цілій Хорватії.

Утім, група скоро розпалася, а з четвертого класу гімназії Янка взагалі вигнали за порушення дисципліни. Юнак плюнув у лице викладачеві греки: на думку Полича, вчитель поставив йому добру оцінку лише за те, що сім’я в нього багата, а не за знання. Батькові вдалося влаштувати Янка до гімназії у Сені, але й звідти його виключили за недисциплінованість та антирелігійні вчинки. Хлопець змушений повернутися до сім’ї. Тим часом батькова торговельна компанія збанкрутувала й Поличі були змушені переїхати до Загреба.

У Загребі Янко записується до класичної гімназії, але теж ненадовго – скоро його засудять до тримісячного ув’язнення за участь в демонстраціях. Після звільнення вирушає з мандрівною трупою у поїздку Далмацією, Чорногорією, Боснією і Славонією. Ця поїздка добряче підірвала його здоров’я, він повертається до Загреба – багато п’є, багато читає і багато пише – свої поетичні й прозові твори, дописує до тижневика Pokret.

1905 року їде за кордон. Спершу до Венеції – відвідує свого брата Мілутіна, згодом відомого музиканта, оглядає тамтешні музеї, вивчає бібліотеки, ходить до театрів. Приблизно з цього часу почає підписувати свої твори іменем Янко Полич Камов або просто Янко Камов (від імені біблійного персонажа Хама, хорв. Kam). У 1907–1908 відвідує Рим, Турин, Геную, Флоренцію, Марсель. Натхненний побаченими в Італії та Франції високими зразками мистецтва, багато пише, зокрема драму «Людство». Щоправда, здоров’я стає все гірше: Янко скаржиться на біль у легенях, очах, пальцях, а 1909 року певний час лікується у Загребі. Наступного року через Італію і Францію їде до Іспанії, зупиняється у Барселоні, яка вражає своїми художніми та літературними досягненнями.

У прекрасній Барселоні Янко Полич Камов і помер 8 серпня 1910 року.

На фото: пам’ятник Янку Поличу Камову на мосту через Речину (Рієка; скульптор Звонимир Каменар; джерело: rijekazasve.eu)

  • 82
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    82
    Shares